Свою першу операцію завідувач урологічного відділення обласної лікарні Анатолій Левицький пам’ятає і досі, незважаючи на те, що відтоді минуло вже майже 40 років.– Я добре пам’ятаю свій перший робочий день, але ще краще пам’ятаю першу самостійну операцію, яку зробив ще студентом, – вночі з 13 на 14 березня 1964 року. Це був банальний апендицит, але водночас моя перша участь, – розповідає Анатолій Іванович.
З автодорожника – у медики
Мрія стати хірургом не переслідувала Анатолія Левицького з дитинства, навіть навпаки – хлопець із Хмельницької області вступив до автодорожнього інституту без жодних думок про медицину. Але коли на першому курсі потрапив як пацієнт до лікарні і побачив роботу хірурга – одразу вирішив змінити професію. Покинув автодорожній після першого курсу – і вступив до Чернівецького медінституту.
Потім була робота у Кіцманській райлікарні, а відтак вже 31 рік Анатолій Іванович – завідувач урологічного відділення обласної лікарні і один з найкращих хіругів області, який зробив за цей час майже вісім тисяч операцій.
– Я особливо не рахував,
скільки операцій зробив – щороку у середньому роблю майже 200 операцій, і на мою долю випадають найважчі, отож рахуйте, – каже Анатолій Іванович.
Хірург – справді стресова робота, особливо якщо є операційні ускладення, переконаний Анатолій Левицький. Про свою роботу він думає не лише під час операцій, а й вночі, аналізуючи, чи правильно все зробив.
– А операції бувають різні. Іноді за операційний день можна вісім операцій зробити, а іноді лише одну, – розповідає Анатолій Іванович. – Так само можна операцію за годину зробити, а на деякі доводиться по 8-10 годин витратити. Наприклад, ми робимо на сьогодні досить складну операцію, формуючи з тонкого кишківника сечовий міхур прямо під час операції, і тут доводиться працювати майже 10 годин.
Анатолій Іванович запевняє, що до кожної операції ставиться серйозно, незважаючи на великий досвід.
– Я після інституту був більш сміливий, брався за всі операції, – згадує Анатолій Левицький, – а з досвідом переосмислив це. Колись мій викладач казав, що маленьких операцій не буває – навіть операція на пальці може мати ускладнення, тому на все потрібно зважати.
Лікарі, мабуть, найчастіше стикаються з горем. Дехто стверджує, що за ці роки хіруги черствіють, але це неправда. Мені і досі важко озвучити пацієнту складний діагноз, але я вважаю, що людина повинна знати. За багато років роботи навчився знаходити правильні слова для цього. А загалом з пацієнтом потрібно вміти спілкуватися на різні теми, – переконаний Анатолій Іванович.
Оперували разом
зі слюсарями
Хірург Анатолій Левицький безпомилково визначить пацієнта, якого лікував, …за рубцем: "Більшість пацієнтів не пам’ятаю в обличчя, але подивлюся на "свій" рубець – і одразу впізнаю".
Серед серйозної роботи, звісно, знаходиться місце і досить незвичним операціям. Наприклад, доводилося Анатолію Івановичу вилучати із сечового міхура вагітної жінки термометр, який був у неї всередині кілька років.
– А один з найкурйозніших випадків, пам’ятаю, стався багато років тому, коли до лікарні привезли чоловіка, у якого на статевому органі була величезна гайка від воза. Таким чином вона у нього була закріплена понад рік. Коли пізніше лікарі її зважили, виявилося, що гайка мала вагу 660 грамів. Лікарі з таким випадком самі не змогли впоратися, знімали її за допомогою слюсарів одного з чернівецьких заводів, які розпилювали гайку газовою турбіною. У протоколі операції так і записали: "Оперували слюсарі, асистували – лікарі". На щастя, операція, яка тривала чотири години, закінчилася вдало, – згадує Анатолій Іванович.Хірург, який любить готувати чебуреки
– Вдома ми лише ночуємо, а живемо на роботі, – жартує Анатолій Іванович. – Якщо все спокійно, працюємо до 16 години, але досить часто доводиться приходити після опівночі.
Коли все ж таки є вільний час, найулюбленіша справа Анатолія Івановича – читання книг та спілкування зі своєю онучкою Лідочкою. А ще хірург Анатолій Левицький вдома із задоволенням куховарить.
– Дуже люблю готувати. На кухні я відпочиваю, але перш ніж почну готувати, повинен усе помити і поприбирати на кухні. Якщо буде хоч одна брудна тарілка, не почну готувати, – каже Анатолій Іванович. – Готую їжу зазвичай щодня, дружина долучається до цього на якесь свято. А моя фірмова страва – чебуреки.
P.S. Такий ось, на наш погляд, завідувач урологічного відділення, заслужений лікар України, хірург Анатолій Левицький. Він вважає, що лікарі найчастіше стикаються з горем, але не погоджується, що з часом звикають до цього, і впевнений, що медичне обслуговування буде кращим, коли медицина буде страховою.
За годину нашого спілкування до кабінету час від часу заходили лікарі за консультацією, повідомляли про нових хворих, а за дверима чекали люди, які потребували допомоги і консультації лікаря Анатолія Левицького.
Статистика
На Буковині є 4,9 тисячі лікарів та 9 тисяч середнього медичного персоналу, повідомили у Головному управлінні статистики у Чернівецькій області. На кінець 2005 року в області діяло 69 лікарняних закладів на 8,3 тисячі ліжок та 167 амбулаторно-поліклінічних закладів. Минулого року забезпеченість лікарями на 10 тисяч населення становила 54 особи, для порівняння: 2000 року – 47 осіб.
2005 року здійснено 8,9 мільйона відвідувань лікарів на амбулаторному прийомі та відвідувань лікарями хворих.
Стоматологічну допомогу надають 3 поліклініки та 159 лікувальних заклади, де є стоматологічні відділення (кабінети). Їх 2005 року відвідало майже 220 тисяч осіб.
