Після концерту на Соборній площі до Дня Чернівців шанувальники ледь не розірвали лідера гурту "Тартак" Сашка Положинського. Славнозвісний Положик роздавав автографи усім спраглим десь півгодини. Ми вже побоювалися, що інтерв’ю не відбудеться, бо настала пізня ніч, було холодно, а Сашко стомився...
Однак Положинський виявився стійким та порядним.
"Західна Україна більш європейська
і менш совкова"
– Ти у Чернівцях не вперше, що скажеш про наше місто?
– Я вже давно люблю Чернівці. Взагалі Західна Україна за духом більш європейська та менш совкова (сказано звичайно не як докір Східній Україні). Чернівці, як і інші міста з гарною архітектурою, вимагають реставрації та бережливого ставлення. Мені подобаються маленькі міста, адже в них відчуваєш себе комфортніше.
– Що сталося з твоїм проектом "Свіжа кров" на М1? Чи буде його продовження?
– З проектом виникли певні проблеми. До того ж я й сам не дуже задоволений якісним рівнем продукту, що випускався "Свіжою кров’ю". Можливо, якби ми зараз могли продовжити цей проект, то врахували б усі помилки та зробили щось якісно краще. Головні проблеми, що перешкоджають цьому: по-перше, матеріальні, тобто немає гідного матеріального забезпечення, адже проект дуже затратний; по-друге, виникають проблеми технічні – живий звук потребує не простих процедур; по-третє, рівень виконання конкурсантів не завжди достатньо високий.
– Якось Юрко Зелений сказав, що якби про нього знімали кіно, в головній ролі він хотів би бачити тебе. Зіграв би Юрка в кіно?
– Ні, гадаю, це неможливо. Просто Юрко – дуже гидкий як зовні, так і всередині. Натомість я гидкий тільки внутрішньо, а зовні навіть дуже гарний. Тому я не зміг би зіграти його дуже природно.
– Ти багато читаєш та любиш кіно. Які останні фільм та книжка тебе вразили?
– Останній фільм, що мені запам’ятався, – це "Хулігани", про англійських футбольних уболівальників. Після цього фільму я повернув собі хуліганську моду. Цей стиль раптом знову припав мені до серця. А книжки я намагаюся читати такі, які щось залишають. Нещодавно мені подарували книжечку "Вишкільник молодого націоналіста", я її прочитав швиденько, цікаво. У Чернівцях собі теж накупив купу книжок. Люблю все, що стосується України та українців.
– Твій партіотизм виховувався змалечку чи ти сам до нього прийшов?
– До націоналізму я прийшов своїм шляхом. Скажемо так – збагнув власним еволюційним розвитком. Багато читаю на цю тему, з чимось погоджуюся, з чимось ні. Я – українець, вважаю себе націоналістом і маю на те повне право.
"Відома людина мусить бути певною мірою дипломатом"
– Тепер ти зірка. Як гадаєш, дуже змінився?
– Я намагаюся слово "зірка" до себе не застосовувати. По суті своїй я мало змінююся, хіба дорослішаю. Просто часто люди не бачать усієї ситуації і деякі речі приписують зірковій хворобі. Наприклад, йдеш вулицею, і тебе сто людей просять сфотографуватися, звісно, на дев’яносто дев’ятий раз ти вже дещо знервований чи стомлений... А ще всяке буває: з друзями посваришся чи ще якісь проблеми, як і в кожної людини.
– Що скажеш про негативні боки популярності?
– Ось, наприклад, гуляли Чернівцями, а наш гітарист каже, що не витримав би на моєму місці, бо на мені завжди акцентують увагу, мене всі впізнають, пальцями тицяють. Це важко психологічно, але відома людина змушена це контролювати, бути певною мірою дипломатом. Мене часто запитують: "Сашко, а як ти туалетний папір чи презервативи купуєш, тебе ж усі впізнають?" А що вдієш, впізнають, ну то й що? Я ж, вибачте, також у туалет ходжу та сексом займаюся...
– Над чим зараз працюєш?
– Пишемо новий альбом. Наприкінці осені "Тартаку" виповниться 10 років, і ми прагнемо випустити п’ятий альбом. Він буде сюрпризом. Усі пісні на ньому будуть винятково про кохання і дуже відрізнятимуться від того, що було раніше. Пісні вже готові, половину записали, а над іншою половиною ще працюємо.