Ексклюзивне інтерв’ю дует "Світязь" дав кореспондентові "МБ" після концерту Лілії Сандулеси. На ньому Дмитро Гершензон та Анатолій Говорадло були ведучими, а також піднімали настрій глядачам своїми пісенними пародіями. Розмова відбулася буквально "на колесах", коли артисти вже пакували речі та збиралися покидати Чернівці.
"Грін Грей" – сама по собі пародійна група"
– Чому ви звернулися до жанру пародії?
Дмитро Гершензон: – Ми вже багато років "хохмили", але нікому цього не показували. Це завжди було за кулісами. Знаєте, так буває з виконавцями, які ніколи не співали, працювали офіціантами, прийшли на програму "Шанс", почали співати, а наступного дня стали зірками. Ми вирішили зробити навпаки: ми були музикантами і через день вирішили стати зірками гумору. Нам сподобалося.
– Успіх до вас прийшов більший, коли ви почали виступати з пародіями?
Д. Г.: – Комерційний – так.
Анатолій Говорадло: – Сегмент нашої публіки був більш обмежений – це була Західна Україна, частина Центральної України. А коли ми почали займатися пародіями, нас почули й на Сході. І відверто скажу: на Схід нас більше запрошують, ніж на Захід.
– Як ставляться виконавці до того, що ви їх пародіюєте?
Д. Г.: – Усе залежить від почуття гумору, вихованості та інтелекту виконавця. Якщо людина виважена, вона із задоволенням слухає. Вона розуміє, що зробити пародію можна лише на відомого виконавця. Є виконавці, про яких вже починають забувати, а завдяки нашим пародіям про них згадують. Багато молодих виконавців прагнуть потрапити на одну сцену із мегазірками. Але хіба можна запросити групу "Грін Грей" на один концерт із Василем Зінкевичем? Ніколи. А їм хочеться. І тільки у нашому "Рахітпараді" вони можуть постояти поруч із Кобзоном чи Табачником.
– Вони вам кажуть спасибі за те, що їх пригадали?
Д. Г.: – Є й такі. А є такі, хто просить: чому на мене немає пародії досі? А є декілька таких виконавців, які, кажуть, ображаються. Нам від цього ні холодно, ні спекотно.
– За які риси виконавці потрапляють до ваших пародій?
Д. Г.: – Якщо покопатися, у кожного виконавця є щось цікаве. У Миколи Баскова – це "золотий голос", у Михайла Поплавського – "дуже змістовні тексти". "Грін Грей" – сама по собі пародійна група.
– Скільки виконавців потрапили до вашого репертуару?
А. Г.: – Однозначно порахувати важко. До наших пародій потрапляють практично усі відомі українські і російські виконавці. Українських виконавців не так вже й багато, як би хотілося. Російських більше. Чому? Тому що пародія створюється на популярну особистість і на популярну пісню. А враховуючи те, що в Україні модних виконавців багато, а популярних набагато менше, українські виконавці рідше потрапляють до нас у пародії.
– У такому поважному віці займатися пародіями – не по-дитячому?
А. Г.: – Не треба до себе ставитися надто серйозно. Подивіться на Райкіна чи Винокура – вони старші за нас, і нічого.
На пародію дуже важко відзняти кліп
– Ви казали, що приїдете до Чернівців з концертом?
Д. Г.: – Хтось підходив з керівництва цього залу і взяв у нас координати. Ми знаємо, що, як правило, у нас беруть координати не для того, аби привітати з Новим роком, а щоби потім запросити із виступом.
– Куди запрошують виступати?
А. Г.: – Сьогодні у нас Чернівці, шостого вересня – Київ, восьмого – Одеса, дев’ятого – Львів. Куди запрошують – туди і їдемо. Спланованого туру немає.
– Свої пародії ви записуєте на аудіоносії? Де їх можна знайти?
А. Г.: – Цей жанр більш тимчасовий. У нас є декілька записів, але вони не вдаються так, як наживо. У нас вийшов компакт-диск з нашими пародіями в Ізраїлі. В Україні у нас нещодавно вийшов компакт-диск у форматі МР3, де зібрано усі наші пісні за багато років творчої діяльності. Якщо пошукати, у продажу можна знайти. Особливо й шукати не треба – зайти в Інтернет, там вони є.
– На телебачення запрошують? На яких каналах можна вас побачити?
А. Г.: – Ми співпрацюємо з телеканалом "Інтер". Шостого вересня їдемо на зйомки новорічної програми. А шістнадцятого вересня на Майдані Незалежності будуть відзначати десятиріччя каналу "Інтер", то ми теж там будемо виступати.
– Чому ви не знімаєте кліпів на свої пародії?
Д. Г.: – Тому, що зараз немає жодного режисера, який би сказав: хлопці, я знаю, як це треба зняти. Відзняти кліп на пісню простіше. Найчастіше буває, що пісня – про одне, а кліп – про друге, а балет – про третє. Для популяризації потрібно весь час – крутитися в ефірі. Нам для цього треба відзняти кліп, дати за нього грошей, і його будуть крутити. На жаль, поки що так, а не навпаки.
А. Г.: – І ще проблема в тому, що на українському телебаченні практично немає розважальних гумористичних програм. Усі програми, які є, – це російські. Нам ніде показувати принаймні те, що ми маємо. Колись була на "Інтері" програма "Комедійний клуб", але її закрили.
– У вас не було бажання створити свою власну комедійну програму?
Д. Г.: – Якщо ви берете на себе відповідальність знайти спонсорів, то ми із задоволенням це зробимо. Ви будете генеральним продюсером цієї програми.