До кінця 2006 року не менше 50% усіх жінок у чернівецьких пологових будинках народжуватимуть у присутності чоловіків або інших своїх родичів чи знайомих. Якщо жінка під час пологів не одна, то використовують менше медикаментозних втручань, стверджує обласний гінеколог Лівія Нікіфор. Річ у тім, що під час пологів високий фактор страху, жінка весь час чекає болю і це посилює його. Але якщо жінка бачить поряд рідну людину, яка її підтримує, вона спокійна, і фактор страху та больові відчуття зменшуються.
Чоловіки допомагають, засинають
і непритомніють
– Перші сімейні пологи ми почали запроваджувати десь 1998 року. Тоді на це зважувалися чоловіки-медики, які були підготовлені, – каже Лівія Нікіфор. – А більш поширеними сімейні пологи стали нинішнього року – на початку їх було 5-10%, а до кінця року їх у чернівецьких пологових будинках, сподіваюся, буде не менше 50%. Тепер лікарі схиляються до того, що сімейні пологи – це нормальний процес, і їх повинно бути більше.
Лівія Василівна зізнається, що спочатку неоднозначно ставилася до сімейних пологів, бо у такому випадку кожна дія лікаря аналізується сторонньою людиною. Але потім зрозуміла, що цього не варто боятися, бо людина, яка є поряд з вагітною жінкою, – союзник і помічник.
– У моїй практиці першим на пологах був віруючий чоловік, – розповідає пані Лівія. – Особливої підготовки для чоловіків тоді не було, але він так самостійно підготувався, що навіть сам пропонував стежити за серцебиттям дружини на апараті, робити разом з нею спеціальні вправи. Пологи чудово закінчилися.
Також запам’ятався мені чоловік, який прийшов на пологи, вже маючи певну практику. Перші пологи він приймав у Німеччині. Коли віз людей до Португалії, вагітна жінка їхала до чоловіка. У Німеччині у неї почалися перейми, і він зумів прийняти пологи. Тож на пологи дружини вже йшов без вагань.
А під час одних сімейних пологів чоловік просто заснув. Чоловік та дружина були комп’ютерниками, і перед пологами обоє усю ніч працювали на комп’ютері. Коли жінка потрапила у пологовий зал, чоловік, доки тривали перейми, заснув. Ми відправили його додому спати, а коли він повернувся, то дружина вже народила.
Хоча, звісно, були і такі випадки, що лікарі не знали, кому під час пологів першому допомагати – жінці чи чоловікові. Деякі чоловіки непритомніли чи просто втікали з пологів. Тому з кожним спілкуємося і оцінюємо, чи зможе він психологічно це витримати – не кожен так любить і такий терплячий.
"Я ніколи не думав, що так важко
моїй дружині"
Пологів боятися не варто, стверджують лікарі. Якщо раптом під час них стаються певні ускладнення, тоді чоловік чекає у передопераційній кімнаті і все одно буде першим, хто потримає на руках дитину. Татові навіть пропонують перерізати пуповину немовляті. Тож дитина одразу після народження контактує з людьми, які мають ту мікрофлору, що є вдома. Є у цьому і позитивні психологічні моменти – з перших хвилин життя дитина відчуває, що вона оточена любов’ю обох батьків.
– Я, до речі, помітила таку тенденцію, що чоловіки тепер пишаються тим, що були на пологах разом з дружиною, навіть вихваляються один перед одним, – запевняє Лівія Василівна. – На пологи чоловіки йдуть зазвичай мовчки, переживають, а виходять звідти зі словами "Я ніколи не думав, що так важко моїй дружині".
Під час пологів чоловіки говорять багато слів кохання, іноді лікарі навіть дивуються. А ще дають пити, роблять масаж, дихальну гімнастику – одне слово, підтримують серйозно.
А загалом чоловік, який пройшов пологи, зовсім інакше ставиться до своєї дружини. Він починає розуміти, що таке жіноча доля. Тому добрий чоловік зобов’язаний бути разом з дружиною під час пологів.
Корисно знати
Для сімейних пологів жінка може вибрати, з ким вона хоче перебувати під час народження дитини. Це може бути мама, сестра, подруга чи чоловік.
Якщо жінка хоче, щоби пологи були сімейними або партнерськими, для цього достатньо у жіночій консультації написати заяву. Тоді протягом вагітності дружини чоловік має можливість з допомогою різних фільмів про сімейні пологи та занять підготуватися. Додаткових благодійних внесків для цього не потрібно.
Враження
Олеся та Олег Якимчуки
(народилася донька Яна)
Олег: "Я думав, що пологи – це набагато страшніше. Насправді ж там ніколи думати про себе, ніколи боятися, адже потрібно підтримувати дружину. Ми були у пологовому залі шість годин – разом дихали, дружина тримала мене за руку. Коли дитина народилася, одразу мав можливість її потримати. Дуже приємно, що свою донечку я побачив першим. Гадаю, що спільні пологи потрібні, бо для жінки це важливо".
Олеся: "Коли жінки не погоджуються йти з чоловіками на пологи, мабуть, вони просто бояться за чоловіків. Коли я завагітніла, одразу думала про спільні пологи. А мене всі відраджували. Ми довго над цим розмірковували, але можу сказати, що підтримка справді є. Біль, звісно, не минає, та підсвідомо відчуваєш, що чоловік поруч. Я навіть не очікувала, що мій чоловік так позитивно на це реагуватиме. Якщо буде друга дитина, обов’язково народжуватимемо знову разом".
Олена та Сергій Філіпчуки (народився син Микита)
Сергій: "Дитина для нас була дуже бажаною. Про спільні пологи думали не одразу, але коли лікар розповів про таку можливість, погодився, і якихось сумнівів не було. З дружиною домовилися: якщо буде страшно – одразу вийду. Виявилося, що все нормально. Я насамперед заспокоював Олену. А коли запропонували перерізати пуповину дитині, не злякався, бо знав, що найважче уже позаду. Для жінки це підтримка, але чи бути разом під час пологів подружжя повинно вирішувати спільно і не боятися". n
Олена: "Про те, що чоловік буде присутнім на пологах, ми домовилися одразу. Це наша друга дитина, але на перших пологах чоловік не був.
Присутність чоловіка мені допомогла. Тепер у пологовому залі є спеціальні м’ячі, можна вставати, ходити, сидіти, увімкнути улюблену музику. Ми, наприклад, увімкнули FM-радіо. А протягом переймів чоловік гладив мені спину, розмовляв зі мною. Коли народився син, чоловік навіть пуповину йому перерізав. Разом у пологовому залі ми пробули майже чотири години. Присутність чоловіка, звісно, не знімає болю, але нервове напруження зменшується".
