Рік Свині на Буковині зустрічатимуть її родичі зі Сходу – в’єтнамські чорні свині, які розумні, як собаки, зовні схожі на диких свиней, добре призвичаюються до людини і навіть піддаються дресируванню.
Незвичних домашніх тварин придбав два роки тому фермер Василь Мінтенко з Тисовця на Сторожинеччині. Двох чорних свинок він привіз від колеги з Тернопільщини у сумочках. Вони сподобалися Василеві тим, що розумні й невибагливі до харчів – їдять усе, що даси.
Через те, що вони схожі на диких кабанів, з ними трапляється чимало різних придибенцій.
Кабан ходив до магазину чи не щодня
– Найбільше мені був набрид кабан Кеша, – розповідає Василь Мінтенко. – Вийде з приміщення й блукає десь цілими днями. Приміром, зайшов до сусідки, став на порозі курника і не пускає господиню до середини. Довелося жінці винести йому пригорщу зерна. Після цього Кеша залишився там ночувати разом з курми. Іншого дня подався до магазину. Діти йдуть зі школи й починають з ним гратися, купують пісочне печиво і пригощають свинку. Через ці солодощі Кеша ледь не щодня мандрував до торгового закладу. А якось через село проїжджав вантажівкою не місцевий водій і, побачивши чорного кабана, заверещав на всю вулицю, звертаючись до людей:
– Дик з лісу прибіг, бийте його!
– Цих свиней вбивати не можна! – отримав відповідь.
Кешу фермер мусив відвезти до райцентру на бійню через неврівноважений характер тварини. Спостерігати за стратою не міг, бо дуже полюбив кабанчика. Власник бійні зауважив, мовляв, навіщо ви його сюди привезли, можна було б у лісі влаштувати справжнє сафарі для непосвячених, ото б сміху було.
Як розповідає В. Мінтенко, брат Кеші, Кузя, ніби відчув, що того більше не побачить, і почав боронити його, боляче вкусивши за ногу робітника Сергія, який зв’язував Кешу.
Для дресирування свині є навіть повідок
– Кузя теж мандрує селом, може і до лісу піти, приходить весь у реп’яхах, – продовжує Василь. – Але він набагато сумирніший, ніж його брат. Та не дай Боже Кузю образити – накричати чи штовхнути, відразу набурмоситься і ховається в сіно. Або ще любить йти скаржитися на мене двом сторожовим собакам, які перебувають надворі у вольєрі: підійде і починає щось хрюкати. Пси мовчки слухають, а після монологу Кузя чимчикує назад до себе в сіно. Іноді може й прожогом вискочити надвір до курей і відібрати зерно, яке вони дзьобають. Кури ж за таке хуліганство потім, коли кабанчик засне, крадькома підходять й клюють його в носа. Одне слово, дуже розумна тварина. Цих свиней можна навіть дресирувати, ми й повідок маємо. До речі, російський співак Стас П’єха має такого "в’єтнамця" з чималими іклами, який оберігає господаря від неврівноважених фанатів артиста. Кузі ж пішов вже третій рік, він племінний кабан, його можна утримувати п’ять років. Зараз маємо шестеро свиней цієї породи. Протягом року вони з’їдають усього півтонни різного збіжжя. "В’єтнамці" не хворіють, не потрібні їм жодні щеплення. Цікаво, що свиноматка ніколи не задавить маленьких поросят, як звичні для нас свині. А від одного опоросу отримуємо десять поросяток. Щоби вони не мерзли, двічі на тиждень кидаю їм сіно.
– Чи купують у вас цих свиней? – запитуємо.
– Так. Вже продав любителям для розведення в Сокирянський район, Садгору, у села Чагор та Валя Кузьмина. Цікава історія трапилася у Валя Кузьмина. Коли ми привезли свинку на обійстя свого знайомого, він поніс її у сарай, де вже були кінь і корова. Знайомий сів з нами в автомашину, щоб завершити свої справи у Чернівцях. Коли ми були в дорозі, зателефонував його батько й каже схвильовано: "Слухай, негайно приїжджай, я тримаю двері, до нас у стайню дика свиня зайшла!" Нині ж дід не намилується тваринкою.
Василь бере з мішка зерно, разом з нами заходить у клітку до Кузі й велить йому вийти надвір. Скосивши погляд на незнайомців, вінтрохи опирається, але побачивши, що господар не оглядається і вже доходить до дверей, притьмом кидається за ним. А надворі дивиться мудрими очима на нас і задоволено хрумкає пшеницю.
