Невдовзі мине два роки, як під Свято-Георгіївським храмом села Шубранець Заставнівського району щотижня чути крики, сварки, триває боротьба. Одна частина громади – на боці Української Православної Церкви Київського патріархату, друга – УПЦ Московського Патріархату. А
церква у селі – одна.
З червня 2005 року тривають суди, кількість яких перевалила за десяток. Щоразу – інше рішення. Останній суд визнав право власності на церкву за громадою УПЦ МП.
Кореспондентові "МБ" обидві сторони продемонстрували свої синці, гулі та порвані куртки.
Далі подаємо усе без коментарів.
"Ми півроку молилися на дорозі", – кажуть прихильники УПЦ МП
Віра, мешканка села:
– Закон на нашому боці. Ми виграли останній суд. Як це, копняками нас бити?
Настоятель Української Православної Церкви Свято-Георгіївського храму (МП) отець Сергій:
– Нас скрізь паплюжать.
Скільки би до церкви не прийшов – з ніг до голови проклинають.
Ми домовилися з головою їхньої двадцятки про те, що коли буде рішення суду на нашу користь – вони підуть. Сьогодні є рішення. Пишуть, що священик ріже людей, що ми ламали щось, що дітей тримали у заручниках. Усе це неправда.
Ми йшли на прийом до Куліша, але він був зайнятий того дня. Якщо є можливість, звертаємося до нього через газету: "Ви підходили до церкви і сказали обом громадам, що як суд вирішить – та громада й буде у церкві. Суд ухвалив рішення. Просимо вас приїхати й підтвердити свої слова".
Митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій:
– Необхідно дотримуватися закону, виконувати рішення суду.
"Хочемо чути рідну мову у церкві", – кажуть прихильники УПЦ КП
Петро, 94 роки:
– Я народився 1913 року. Ми добилися самостійної України без єдиної кулі. Тепер хочемо української церкви. Я хочу, щоби усі були у любові. Передайте Ющенкові – най пришле когось…
Сидорія Павлюк:
– Мій син і невістка ходять до КП, а сваха зі сватом – до МП. Вітаємося, оно зараз вона йшла, так гарно сказала "Добрий день". Але я з нею не дискутую – немає сенсу.
Настоятель церкви Великомученика Георгія протоієрей Георгій Ілащук, УПЦ КП:
– Церква простояла 110 років, її ніхто не ламав, а лише прикрашав. Отець Сергій очолив і поламали усе, що можна було. Поламали двері до вівтаря, шафу.
Вони офіційно не отримали рішення суду, а церкву частково поламали і кров пролилася, її тепер треба переосвячувати. Хтось із наших виглянув, йому ногою розбили ніс.
Ми пропонуємо почергово правити – вони відмовляються. Отець Сергій каже, що це неможливо, бо у нього освіти відповідної немає. Для цього книжки треба читати. Наші православні в Іспанії, Португалії орендують у католиків храми і нормально моляться. Головне – бажання.
На Катерини прийшов, мене не пустили навіть на територію церкви, приїхали 18 хлопчиків – колишніх спортсменів. Правоохоронці не пустили їх на територію церкви, але й хлопчики мене не пустили.

Що думає влада
Сільський голова Володимир Побуцький:
– Я – українець і вірю у слова Ющенка, що має бути єдина українська Церква. Церкву у 1895– 1898 роках будувала уся громада, не було поділу.
Мешканцям образливо, що храм належить одній громаді. Це ж не хата. Я звинувачую завідувача сектору у справах релігії управління з питань внутрішньої політики ОДА Василя Настаса, який дав 2005 року довідку, що у ті часи на Буковині була діюча руська православна церква Московського Патріархату. Хоча ми знаємо, що Буковина була під Австрією, Румунією, але не Росією. Довідку взяли до уваги під час суду.
Мені погрожують, а нещодавно зателефонували дружині: "Нехай чоловік не займається єрундою, бо матимете проблеми".
Заступник голови ОДА Борис Баглей:
– Влада вела переговори з владикою Онуфрієм. Під час першого конфлікту ми дійшли згоди, що ні церква, ні влада не втручаються. Як вирішить суд – так і буде. Онуфрій зі свого боку вчинив порядно – він дотримав слова. У свою чергу, виконавча влада області також буде дотримуватися даного слова.
Завідувач сектору у справах релігії управління з питань внутрішньої політики ОДА Василь Настас:
– Довідку, про яку йдеться, я одразу відкликав. Я писав її терміново і, не вникаючи у суть, написав, що з 1861 року там діє руська православна церква замість того, що там діє православна церква. Вона жодного значення не має.
Вихід із конфлікту є: слід будувати нову церкву. Але хай вирішують самі, ми не можемо ділити їх – більше чи менше.

Історична довідка
Петро Захарюк, колишній голова Шубранецької сільради:
– Під час перебування Буковини у складі Австро-Угорської імперії місцеві православні громади мали власну єпископську кафедру в Чернівцях та підпорядковувалися Митрополиту Карловацькому, влада якого поширювалася на все православне населення Австрії. 1873 року австрійський уряд на базі єпископії створив Буковинську Митрополію, і відтоді буковинські ієрархи почали користуватися правами автокефальних митрополитів. В часи Румунії (1918-1940 рр.) православні парафії області увійшли до Румунської Православної Церкви як митрополія Буковини. У березні 1944 року після приходу Радянської Армії її було ліквідовано, а місцеві громади об’єднані у Чернівецьку єпархію українського екзархарту Руської Православної Церкви із центром у Москві.
Про ці особливості розвитку Церкви на Буковині часто забувають місцеві чиновники і зовсім не знають можновладці у Києві, на думку яких, в усій Україні завжди існувала Руська Православна Церква із центром у Москві.
Споруджена усією громадою 1898 року церква у Шубранці, на півстоліття раніше від появи на Буковині московської Церкви, нині перебуває у власності лише невеликої її частини – громади УПЦ. При цьому у статуті громади зазначено, що у разі ліквідації чи реорганізації громади, церковна споруда є власністю не громади села, а обласної єпархії. Так не далеко до того, що взагалі кінцевим власником церкви у селі стане особисто Патріарх Московський.