Отець Валерій Сиротюк 12 листопада в облмуздрамтеатрі презентує свою щойно видану книжку "Киріє Елейсон". Вперше український священик вийде на сцену в авторському вечорі-концерті. Кого ж побачать глядачі: поета, композитора чи священика? Про себе отець Валерій каже так: "Не композитор я і не поет, і не письменник, я – священик".
...Ще в ранній юності хлопчина мав покликання до священства, української пісні і музики. Односельчани отця Валерія, сусіди, шкільні друзі і вчителі добре пам’ятають ввічливого, не за роками мудрого і замріяного юнака. А місцеві музиканти запам’ятали талановитого хлопця з розкішним голосом та акторським запалом.
Духовне начало отець Валерій почерпнув
у бабусі
Нотної грамоти майбутній священик навчався спочатку в Кутській дитячій музичній школі, а згодом у Вижницькій музичній школі. Та, мабуть, найкращою школою музики стало для хлопця мистецьке життя родини: світлої пам’яті дідусь Степан Василинчук у другій половині минулого століття був відомим сільським ковалем-музикантом. Без нього в селищі не відбувалося жодного мистецького вечора. Дідусь отця Валерія по батьківській лінії – Миколай – теж був відомим музикантом, але у Вижниці. Рід музикантів Сиротюків з Вижниці відомий і тепер. А особлива гордість отця Валерія – його дядько (по бабусиній лінії ), відомий в Україні троїстий музика, скрипаль, заслужений працівник культури України Георгій Блещук (вуйко Дзьодзько, як його називають).
Після закінчення восьмого класу Кутської середньої школи 1983 року майбутній священик Валерій Сиротюк стає студентом Чернівецького будівельного технікуму. Студентові довелося дбати про будівельний фах, а музичний колектив покинути. Але ж не музику, не пісню, не поезію.
Своє духовне начало священик Валерій Сиротюк почерпнув у бабусі Олени Василинчук, вірної християнки. Як згадує сам отець Валерій, бабуся була для нього найріднішою людиною у всьому світі. Разом з нею він ходив до церкви, разом молилися: "Пригадую, з бабусею навіть разом ходили до кінотеатру. Вона мене проводжала до Чернівців і радісно зустрічала. Одного разу вона дуже чекала мого приїзду із семінарії, лежачи на шпитальному ліжку, бо переживала, чи встигне попрощатися. Встигла..."
У 90-ті роки – час легалізації підпільної Української Греко-Католицької Церкви – Валерій Сиротюк студіює теологію в Івано-Франківській духовній семінарії. Ця новина викликала подив серед друзів-музикантів, котрі пророчили хлопцеві мистецькі вершини. І лише бабуся Олена годинами припадала перед образами у подячній молитві за покликання внука до священства...
Перший серед священиків лауреат фестивалю "Пісня року"
Будучи студентом богослов’я, отець Валерій публікує перші свої духовні вірші, готує випуски релігійно-освітньої телепрограми "Живе слово". 1994 року з благословення блаженнішого Патріарха Івана-Мирослава Кардинала Любачівського приймає дияконське свячення з рук преосвященного єпископа Павла Василика, а через рік і священиче рукоположення. 1996 року розпочинає студіювати теологію у Люблінському Католицькому Університеті, де пише наукову працю "Роль сучасної релігійної музики в душпастирстві".
Сьогодні в отця Валерія вже багато музичних нагород. Написав понад 50 пісень духовного змісту. Автор сценарію документального фільму "Буковинська проща", музичних фільмів "Моя родино християнська", "Радуйся, Маріє", "Музична проповідь", "Ні! – абортам".
1998 року отець Валерій став першим священиком-лауреатом Всеукраїнського радіо фестивалю "Пісня року" за вірші та музику до пісні "О, Всехвальна", котру співає дует "Писанка". А за рік, 1999-го, як автор слів та музики до пісні "Киріє Елейсон", – лауреатом першої премії найбільшого державного фестивалю "Пісенний вернісаж-99" та отримав "Золоту Ніку" в номінації за поширення духовних творів.
P.S. Кошти, виручені з авторського концерту отця Валерія Сиротюка, підуть на будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві.