Ми звикли, що загартовувати організм можна лише завдяки бігу, плаванню, щоденній зарядці. Утім, мало хто знає, що загартовувати його можна й завдяки бігові по жаринках.
Мені якось вдалося побігати по вугіллю. Щоправда, робили це взимку, коли був сніг, що додавало більшого жару.
Запалили велике полум’я, щоби після нього залишалося багато вугликів, стали у коло і кожен з присутніх пропонував якусь фізичну вправу для невеликої розминки. Коли згоріли великі дрова, розбили їх на маленькі вуглики. А далі необхідно було зважитися ступити на гарячий вуглик, що я робила досить довго.
Коли все ж стала, то замість опіку відчула заряд бадьорості – щось подібне до обливання холодною водою. Бігати по вугіллю потрібно маленькими кроками, швидко переставляючи ноги. На стопі знаходиться 70 відсотків нервових закінчень, тому коли бігаєш по жаринках, висока температура дає невеликий стрес для нервових закінчень і тим самим загартовує нервову систему. Також вважається, що деревина має корисні речовини.
А загалом бігати по вугіллю – те саме, що тримати у руках гарячий пиріжок. Коли дуже гарячий пиріжок перекидати з руки в руку, то обпектися неможливо. До речі, тепер бігання по вугіллю для мене – постійна процедура, і почуваюся я завжди бадьорою. (Любов Д.)

Коментар лікаря
Елла Замфір, завідувач ІІ терапевтичного відділення міської поліклініки №1:
Бігати по вугіллю корисно не всім. Все залежить від чутливості шкіри. Деяким людям достатньо пройтися камінцями – і вже є подряпини та біль.
Ходити по гарячих вугликах я би не радила. Але якщо вирішили це зробити, найкраще ходити по жаринках через годину після того, як полум’я згасло, і вони лише трохи тепленькі. Ходіння по такій нерівній поверхні справді позитивно впливає на нервові закінчення на стопі, це стимулює кровообіг, добре для ендокринної та імунної систем. Та все ж варто пам’ятати, що це не метод лікування, а звичайний автотренінг для організму".