Як казав один із колишніх майданних вождів, член керівництва блоку "Наша Україна", в опозицію не переходять, в опозиції опиняються. Можна продовжити: несподівано для самого себе, лягав спати, приміром, владним, а прокинувся опозиційним, або, як казав у культовому радянському серіалі пахан "Чорної кішки" агентові МУРу під прикриттям Шарапову: "Мы тебя не больно зарежем. Чик – и ты уже на небесах". В українській політиці поки що опонентів ріжуть здебільшого морально, тому не "Чик!", а "Гоп!" Гоп – і ти уже не в помаранчевій коаліції, а в антикризовій. Гоп – і ти уже влада. Гоп – і ти вже бозна-хто. Останнє стосується відомого своїми затяжними інтелігентськими рефлексіями блоку "Наша Україна". Не встигли ЗМІ як слід висвітлити прес-конференцію
Р. Безсмертного, на якій він оголосив про перехід "НУ" в опозицію, як почесний голова цього блоку президент Ющенко, а за ним прем’єр Янукович і голова ВРУ Мороз заявили, що переговори не закінчилися і широка парламентська коаліція за участю "НУ" ще дуже і дуже можлива. То ж кому вірити, і що про все це думати? Але краще про це не думати, бо можна поїхати дахом, краще сприймати це як низькопробну комедію і сміятися, якщо комусь ще весело. Коміки із наших можновладців, звичайно, бездарні, це не чарлі чапліни, не луї де фюнеси і навіть не "новые русские бабки", зате щодо "бабок" для своїх кишень – таланти на межі геніальності. Ось минулого тижня нардепи не посоромилися провалити законопроект про скасування пільг самим собі, серед яких і безкоштовний проїзд у трамваях та тролейбусах. Після чого, аби виправдати своє комічне амплуа, розіграли швидше сумну, ніж смішну сценку з намистом Юлії Тимошенко.
Ніхто би не мав нічого проти, щоби нардепи під скляним куполом забавлялися, якби не зростали ціни і тарифи, не наближалася зима, в державі не розвивалося би двовладдя, країні не загрожував би розкол, а у світі панували би мир і дружба. А так нікчемна клоунада у владно-політичній верхівці України відбувається на тлі дуже тривожних подій, серед яких:
- російсько-грузинське протистояння з усіма, крім розриву дипломатичних відносин і власне воєнних дій, ознаками війни;
- полювання на осіб грузинської національності (а заодно й на всіх чорнявих) та відстріл опозиційних журналістів у Росії, в обійми якої нас підштовхує одна із двох верховних влад України;
- спровоковані касетними скандалами антиурядові майдани у Польщі та Угорщині, до речі, членах НАТО і ЄС, де, за версією наших євроінтеграторів, ростуть грушки на вербах;
- успішне випробовування атомної бомби Північною Кореєю, що суттєво змінює геополітичну диспозицію на планеті;
- сподівання світової спільноти щодо вгамування ядерних амбіцій КНДР та Ірану на ООН, у будинку якої в Нью-Йорку протікає дах, що свідчить про реальну впливовість цієї глобальної сільради.
Ось так! Світ, як водиться останнім часом, котиться до прірви, зима неминуча, братня Росія дедалі більше й більше нагадує Німеччину 1933 року, а ці у Верховній Раді та інших спорудах на печерських горбах граються у політичного квача. Хоча, якщо ти забезпечений "по гроб жізні", чому б не розважитися у вільний від конкретних справ час якимись коаліціями, універсалами, опозиціями, а виборцям, за нагоди, можна вкотре порадити запастися терпінням: "Ще рік, два, десять, сто – і життя налагодиться!"
Також цікаво знати, якщо парламентська фракція "НУ" все-таки гопнеться в опозицію, що за цієї ситуації мають робити помаранчеві, тобто "нашоукраїнські" голови обласних і райадміністрацій? Оголосити себе "людьми президента" і стати в опозицію до уряду й парламентської більшості – значить погодитися з наявністю в країні двовладдя, учасниками якого вони є; виявити лояльність до виконавчої вертикалі, на вершині якої перебуває уряд, – означає визнати себе складовою режиму Мороза-Януковича. Хоч розірвися.
