Ровесники незалежності мріють бути бізнесменами та банкірами

Артур Васєчкін:
– Навчаюся у коледжі. Захоплююся комп’ютерними іграми. Мрію добре закінчити навчання і стати бізнесменом. Мені подобається тут жити і до іншої країни не переїду. Не подобається те, що в Україні дуже часто стаються економічні кризи. Я би змінив українську дипломатію. Погано, що наші дипломати не можуть знайти спільної мови з дипломатами з інших країн.

Антон Гнатишен:
– Навчаюся у гімназії №4, а ще посилено займаюся карате. Хочу стати президентом національного банку. Мені дуже подобається наша держава, адже вона практично друга за величиною у Європі, і тут великий економічний потенціал. Не подобається, що ми не можемо об’єднати західну і східну Україну. І рівень життя міг би бути кращим. Передусім я відремонтував би дороги.

Олександр Зайцев:
– Навчаюся у школі, захоплююся міні-гольфом. Мої батьки відкрили поле для міні-гольфу. Якщо дуже захочу, зможу подужати будь-що. Зараз Україна не дуже комфортна країна, але хочу докласти сил для її розвитку. Мені не подобається наша влада. Але кажуть, влада така, на яку заслуговує народ. Хочу щоби нове покоління жило краще. А ще змінив би рівень освіти у школах.

Ігор Буркут, політолог:
Єдине, чого ми добилися, – це відносна свобода слова і паростки громадянського суспільства. Якщо процеси будуть розвиватися природно, без штучного гальмування, то наступне покоління буде жити в демократичній державі. Життя ставить виклики, люди ж намагаються на них адекватно відповісти. Якщо відповідь помилкова, то держава збивається на манівці. Так сталося 1991 року, коли обрали президентом діяча партноменклатури. І такого неадекватного було чимало. Тому на 15-річчя незалежності багато українців швидше відчувають сум, ніж радість. Але держава у нас є, і це найбільше досягнення".

0 2 222