Українських політиків стає дедалі важче розуміти. Ні, розмовляють вони українською або "общепонятним", але збагнути, про що – часом навіть неможливо. Хоча слова всі правильні – за народ та за його добробут. Представники демократичної, як вони себе називають, коаліції кажуть, що чекають не дочекаються, аби пристати вже до роботи, опозиція з Партії регіонів теж рветься на словах до тяжкої парламентської праці, але розблоковувати парламент не поспішає, комуністи також не проти взяти якийсь важливий парламентський комітет, скажімо, боротьби з корупцією. Щоправда, щодо того, аби очолити цей комітет свого часу жартував новообраний депутат Ринат Ахметов (не плутати з Анною Ахматовою).
Як і прогнозувалося, головним терміном у цій Верховній Раді став "компроміс". Дуже зручно. Спочатку опозиція висуває ультиматум із позахмарними вимогами (посада першого віце-спікера, губернатори у "своїх" областях, з десяток комітетів, судді Конституційного суду тощо), а потім виявляє добру волю і дещо знімає. Компроміс. Коаліції легше, все-таки вона висуне свого спікера і повинна сформувати уряд.
Але цікаво буде подивитися, як функціонуватиме влада, коли головою Верховної Ради стане Петро Порошенко, його першим заступником – Віктор Янукович, прем’єр-міністром – Юлія Тимошенко, а першим віце-прем’єром – Йосип Вінський. Україною вони ще зможуть якось керувати, а як бути з рештою світу?! Як вступати до НАТО так, аби знову не збурити половину України? Як поводити себе із Заходом, а особливо зі США, так, аби підтримати свою демократичну репутацію? Як, зрештою, вести себе з Росією так, аби мати взимку газ? До речі, Росія вкотре позначила поворот у бік демократії (керованої, звичайно). Відомо, що невдовзі у Санкт-Петербурзі розпочнеться саміт великої вісімки (сім найрозвиненіших країн Заходу плюс Росія), і В. Путіну вкрай важливо продемонструвати західним лідерам, а найбільше френду Джорджу, що він теж за демократію. Тому президент Росії зустрівся з представниками неурядових організацій, яких він раніше на дух не переносив. Крім того, подейкують, що влада організовує виступ антиглобалістів (вербують з футбольних фанатів), хай би погромили кілька Макдональдсів, щоби було, як у людей. Ось тепер під час цього нападу демократичності можна посилати О. Івченка, який повернувся у "Нафтогаз України" головою наглядової ради, до Москви – провадити далі газові переговори.
Отож, якщо ми вже ніяк не можемо відійти від газової теми, то варто зазначити: якщо хтось думає, що США допоможуть Україні матеріально для розв’язання енергетичної проблеми, то це – міф. Посол США В. Тейлор ясно сказав, що він приїхав в Україну не з повними кишенями грошей, якими можна допомогти оплатити газові рахунки. А ось добрим словом, порадами, експертами, програмами Америка допоможе.
Колись у радянських начальників, яких за щось знімали з роботи, популярним був вислів "Чертовски хочется работать!" Я вірю нашим народним депутатам, що їм теж десь так хочеться працювати. Але інтереси важливіші.
