Першим серед буковинців чемпіоном Європи серед юнаків (U-17) з боротьби дзюдо, як ми вже повідомляли, став учень новоселицького ліцею Роман Паскар. У Валетті (Мальта) вихованець і син "колосівського" тренера Юрія Паскаря переміг у ваговій категорії до 55 кг, в якій змагалося 29 учасників. В юнацькому Євро взяли участь представники 37-ми країн.
Тато і тренер Юрій Паскар тріумф обдарованого сина бачив у прямій трансляції… в Інтернеті:
– Мені зателефонували колеги з Києва і сказали, що в Інтернеті показують Чемпіонат Європи. Я знайшов у Маршинцях хлопця, який відкрив комп’ютерний зал, тож ми з дружиною, Георгієм Кирилом (головний "колосівець" району – авт.), начальником районного ДАІ Віталієм Лупу, родичами, любителями дзюдо побачили три зустрічі, в тому числі фінальну – проти азербайджанця. Інші поєдинки мали зняти на відеокамеру – для аналізу.
– Уявляю, яке було хвилювання, коли спостерігали за двобоями сина-вихованця…
– А Рома все виграв "чисто" – достроково. Це він виконував батьківські вказівки – щоби я не хвилювався (сміється – авт.). Хоча ми з Кирилом дві ночі не спали – до і після перемоги. Жили на валідолі.
– Переможні емоції, напевно, чула вся округа?
– О-о! Сльози, вигуки – всі сусіди збіглися. Народ зібрався біля комп’ютерного залу, не могли збагнути, що там коїться. Дружина взагалі повірити не могла. Каже: "Може, то не Чемпіонат Європи, а якийсь турнір?"
– Нагородженя теж показали? Роман пустив сльозу на п’єдесталі?
– Був спокійний. Хоча добре уявляю, що творилося у нього в душі. Він же здобув єдину золоту медаль для України!
– Підозрюю, що внаслідок перемоги сина у вас поменшало вдома домашньої живності?
– Відзначати новосельчани вміють, це правда! Ну, трохи скоротили чисельність курей, все одно постійно лякають близькістю пташиного грипу (сміється – авт.).
– Вже маєте якісь офіційні вітання?
– Привітали від обласної влади. Виявляється, ще й премія буде. Районна, як мені відомо, готує якийсь сюрприз, коли Рома повернеться додому. В Києві, мабуть, теж якась премія буде. Хоча я готую його не заради премій. Наша мета – Олімпіада-2012. Лише допоміг би Бог обійтися без серйозних травм. Мріємо, щоби Роман стояв на олімпійському п’єдесталі з таким же лавровим вінком, як на Мальті. Кирил навіть попросив його обов’язково привезти той вінок додому.
– Напевно, Олімпіада-2012 мала би стати "пристрілочною"?
– Йому тоді буде 21 рік – саме розквіт сил, якщо він вдався в тата. Я в цьому віці досяг найбільшого у кар’єрі ("срібло" Спартакіади СРСР з дзюдо – авт.). Мрію, щоби син перевершив мої успіхи і пробився на Олімпіаду.
– Роман вже в дорозі додому?
– Так, але доїде поки що лише до Києва. Там – збір, і 22 липня виїжджаємо разом до Сербії на Європейський юнацький олімпійський фестиваль (теж своєрідна першість Європи). У столиці декілька днів з нами побуде і дружина, яка виїжджає на заробітки до Італії.
– Підкорювати олімпійські вершини будете готуватися в Новоселиці?
– Поки що треба закінчити 11-й клас. З наступного року, найімовірніше, син продовжить навчання у Києві. Є декілька пропозицій. Тренер юнацької збірної і мій добрий товариш Геннадій Махоньков пропонує навчання у Харкові. Поки що розмірковуємо. Точно знаю, що про "переїзд назавжди" не може бути й мови. Тато боровся за Маршинці, і син теж мусить захищати честь рідних місць! До речі, Роман декілька разів казав, що хотів би з часом працювати тренером. Георгій Кирил доручив продовжити тренерські традиції Новоселиці мені, тож треба думати, кому я далі маю передавати "естафету".
