Перший серйозний успіх як тренер відсвяткував чемпіон світу з бігу на 100 км Сергій Яненко. Як ми вже повідомляли, екс-вихованець Дениса Тищука Станіслав Лазюта, який тепер тренується під керівництвом Яненка, днями виграв у німецькому Родгау стартовий етап Кубка Європи з бігу на 50 км "IAU 50 km Trophy". Переможний час 34-річного чернівчанина – 3:08.52.
За умовами розіграшу "IAU 50 km Trophy", Станіслав як переможець етапу здобув пряму путівку до фіналу, який відбудеться 16 жовтня у Палермо (Італія).
Доки тріумфатор змагань у
Родгау дістається додому, "МБ" встиг привітати з успіхом титулованого Сергія Яненка.
– Це схоже на повернення Яненка у великий спорт – вже через учня...
– Якщо у нашого тандему будуть якісь поважні успіхи і у подальшому, можна буде, напевно, і так сказати. А один успіх можуть назвати і випадковістю (сміється – авт.).
– Як пригадується, Лазюта – другий буковинець, який перемагає на етапі Кубка Європи з надмарафону?
– Мабуть, так воно і є. Після перемоги на Чемпіонаті світу з бігу на 100 км 18 жовтня 1997 року я на цій же надмарафонській дистанції виграв етап у Польщі. Але, якщо чесно, тоді й не знав, чи то був етап Кубка Європи, чи Кубка світу. Напевно, мене ще поглинали емоції після несподіваного для більшості тріумфу на Чемпіонаті світу, тож я не вникав у подробиці – просто виграв і повернувся додому (сміється – авт.). До речі, у Вінсхоттені, де відбувся Чемпіонат світу, паралельно теж розігрувалися кубкові нагороди. На фоні великого чемпіонського трофею я їх і не помітив (сміється – авт.).
– Сергію, а не прикро працювати тренером і не отримувати за це жодних дивідендів?
– Я до цього ставлюся спокійно. Останнім часом, до речі, є зрушення на краще – мені декілька разів платили як тренерові на навчально-тренувальних зборах з тим же Станіславом Лазютою. Можливо, з часом стану тренером і на папері.
– Якою мала би бути пропозиція, щоби Сергій Яненко повернувся у великий спорт як тренер?
– Ну, напевно, передусім потрібні хоча би якісь елементарні умови для роботи – щоби учням було де переодягнутися, помитися на стадіоні після тренувань. А не так, як мій син Сергій, який тепер переодягається будь-де...
– А грошовий еквівалент ця умовна пропозиція може мати?
– Гадаю, було би непогано заробляти так, як колись, коли я ще сам був спортсменом, отримував тренер футбольної "Буковини". Напевно, потрібно стільки грошей, щоби прогодувати сім’ю і заплатити за квартиру. Але і від мільйона не відмовився би (сміється – авт.). Не буду приховувати, за останній рік мені вже декілька разів пропонували повернутися працювати у спорт. За час, який минув після завершення кар’єри, я трішки відійшов від спортивного життя, тож поки що ще не визначився – йти на такий крок чи ні.
