Затятій туристці Лесі Павлючок важко полічити, скільки разів вона ходила в гори. Знає лише, що цифра давно перевищила сотню. Дівчина побувала чи не на всіх карпатських вершинах: Говерлі, Петросі, Близницях, Ребрах, Піпівані. Зараз наслухалася розповідей про Ельбрус і загорілася бажанням подолати хоча би три тисячі метрів цієї неприступної гори. У Лесі завжди напоготові рюкзак із речами, тож щойно з’являється весела компанія і вільний час, дівчина вирушає в гори. Обов’язковий пункт на Лесиній маршрутній карті – база Драгобрат, дорогою до Близниць. Це – рідні місця, де дівчині знайома кожна стежка та дерево, адже все своє дитинство вона провела у бабусі в селі Ясеня Рахівського району. Каже, що гори знімають із неї увесь бруд та негативну енергію, якої набралася в місті, і звідти вона виходить чистою та готовою до нових пригод. Цікаво, що майже у кожен свій похід Леся вирушає з новою компанією, тому друзів у неї – по всьому світу. Дівчина розповіла "МБ" про свій останній літній похід карпатськими вершинами.
Польські туристи втекли від цивілізації до Карпат
– Нас було четверо – двоє хлопців та двоє дівчат, – згадує Леся. – Транспортом ми добралися до села Шибене, що у прикордонній зоні з Румунією, а звідти пішки почвалали до Чорногори, або Піпівана. Біля озера Марічейка зупинилися переночувати. Там познайомилися з поляками. У них, звісно, також є гори, але, як вони зізналися, там усе настільки цивілізоване, що вони прийшли аж сюди за карпатською дикістю та привіллям. Ми чудово провели час: разом їли шашлики, розпивали пиво з одного кухля, говорили про політику і співали – кожен своїх пісень. Хоч було досить холодно (температура у гірських озерах навіть влітку низька), хлопці пішли купатися. Потім грілися біля вогню. Вранці поляки ще залишилися дрімати, а ми рушили до омріяної Чорногори. Видершись на вершину, скинули рюкзаки, перекусили, насміялися і надзвонилися, бо внизу телефони не працювали. Було трохи холодно та вітряно, але чудові краєвиди, які ми побачили, зігрівали нас.
Коли у горах вас застала гроза, ляжте на землю і вимкніть мобільник
А потім почалася гроза. Це, мабуть, найекстремальніше, що може трапитися в горах, коли тебе обступають чорні важкі хмари, ллє дощ, як з відра, і блискавка з’являється просто перед тобою. Мені було дуже лячно. Страху додав і хрест, що стояв біля стежки на знак пам’яті про туриста, якого вбило розрядом блискавки. З переляку шлях, який мали пройти за вісім годин, подолали за чотири. Кілька разів доводилося лягати на землю, бо коли блискає, не можна рухатися, а також обов’язково треба вимкнути мобільні телефони, бо вони є потужними провідниками струму. Я боялася підвести голову, але хлопці нас прикрили собою і так ми дійшли до озера Бребенескул. Там зігрілися, напилися чаю. Воду кип’ятили на примусі, бо там у горах майже немає дерев, тож не було чим розпалити вогонь. Росте лише альпійська сосна. Але справжній турист ніколи не підніме на неї сокиру, бо це рідкісне дерево, яке дуже повільно відновлюється. Отож ми сиділи у палатці, слухали розповіді досвідченого мандрівника Ігоря про його подорож на гору Ельбрус, попивали чай, і хоча надворі завивав вітер, скупчувалися хмари, нам було тепло і затишно, як вдома. А вранці – знову в дорогу. Шлях пролягав через Говерлу. Ми хотіли її обминути, але не знайшли обхідний шлях – траверс – і піднялися на неї. Там було дуже холодно, нічого не було видно – ми навіть не могли сфотографуватися. Трохи спустившись з гори, побачили перед собою сонечко та чудові краєвиди. А позаду залишилися холод і непроглядний туман.
У горах чужі люди стають рідними
Потім з нами трапилася не дуже приємна пригода. Ми обрали для ночівлі затишну галявину, де був стіл і місце для вогню. Але, щойно розіклали намет, прийшла якась жінка з дуже злим виразом обличчя і почала на нас кричати, мовляв, це її галявина, тому треба платити по десять гривень з кожного. У нас залишилося мало грошей, тож ми відмовилися платити, та ще й так багато. Тоді жінка зі своїми дітьми почала гасити нам вогонь та всіх обзивати. Ми її ледве заспокоїли і домовилися, що рано-вранці підемо і не залишимо після себе сміття. Потім, спустившись у село, дізналися, що та жінка не мала жодного права вимагати у нас гроші. Але все це дрібні прикрощі. Ми випили домашнього закарпатського вина, від якого нам стало дуже весело. Треба сказати, що у горах зовсім чужі люди стають рідними та зрозумілими одне одному, відкриваються з найкращого боку. Гори об’єднують і так само роз’єднують. Вони можуть стати тобі друзями, іноді ворогами. Коли спускаєшся з гір, стає сумно. Але ти відчуваєш, що можеш перемогти буденні проблеми. Втома після сходження на гору і натхненна радість від того, що таки видерся на неприступну вершину – це своєрідний наркотик для туриста, за яким він приходить знову і знову…
– Відчуваю, що скоро цивілізація добереться і до наших Карпат, – зітхає Леся. – Тож хочу наблукатися горами донесхочу, щоби насолодитися дикою природою, незайманими місцями, де немає транспорту, світлофорів та дорожніх знаків.

До теми
Що брати
з собою
у похід?
Це запитання виникає щоразу, коли ми збираємося йти в похід. Досвідчені туристи зазвичай думають над тим, як зменшити вагу рюкзака і що можна залишити вдома. Новачки ж переймаються тим, щоби нічого не забути. Як наслідок до списків потрапляє багато зайвих речей і не вистачає необхідних. Збираючись у похід, намагайтеся дотримуватися таких правил:

- не беріть речей, в яких не матимете крайньої потреби;
- серед подібних речей обирайте ті, які менше важать;
- речі мають бути надійними;
- узгодьте список речей з групою, щоби не брати зайвих однакових предметів.

Пропонуємо список речей, які вам неодмінно знадобляться у поході. Загляньте до нього, перш ніж збиратися в дорогу. Перш за все, подбайте про одяг. У вас має бути: похідне взуття з міцною підошвою, запасні кросівки, теплі шкарпетки (2-3 пари), комплект нижньої білизни, вовняний светр або пуховик, теплі рукавички і шапка (на холодну пору року).
Зі спорядження необхідно взяти: рюкзак, намет, тент (для тривалих зупинок), товстий туристичний килимок, спальник, чашку, миску, ложку, каструлю, ніж, термос, сірники, папір (щоби розпалювати вогонь).
Щодо їжі, то це вже справа смаку. Порадимо лише взяти щось ситне (щоби можна було наїстися) – хліб, паштет, згущене молоко. І, звісно, який же похід без сала із цибулею? Також, якщо ви зібралися в гори, "на ура" піде шоколад. Не забудьте про гаряченькі напої – чай, каву. Краще обійтися без алкоголю.
Вам знадобляться також: ліхтарик з набором батарейок, речі особистої гігієни, аптечка, годинник з будильником, компас, сонцезахисні окуляри, документи, маленький ремонтний набір, мобільний телефон і, звичайно, гроші.