– Наша сім’я пречудова, ми з чоловіком дуже кохаємо одне одного. Але є одна проблема – робота чоловіка. Щодня проекти, плани, обов’язки. Часу на сім’ю в нього просто не залишається. Після роботи, як він сам каже, – у нього "голова квадратна", і думати більше ні про що не може, – розповіла "МБ" чернівчанка Антоніна. – Навіть, коли ми у кількаденній відпустці, робочі питання вирішуються в телефонному режимі, дзвінки – кожні п’ять хвилин. Сказати, що робота йому подобається до нестями, навряд чи можна. Чоловік сам каже, що він, як потяг – їде і зупинитися не може. Час від часу він починає говорити про зміну місця роботи. Підозрюю, що й на іншій роботі може бути так само.Мені вже давно стало нецікаво слухати про чоловікову роботу. Але слухаю, бо розумію, що йому потрібно висловитися, бачити мою підтримку. Гроші, які він заробляє, мене "не гріють". Мені не вистачає людського спілкування. Іноді він помічає мій настрій, починає розпитувати і навіть ревнувати. Одне слово, замість чоловіка я бачу вдома першокласного спеціаліста.
– Після роботи я повертаюся завжди пізно, і вечір якось ще минає. А ось субота-неділя для мене тягнуться нестерпно довго. Тому роботу беру й додому, щоби чимось зайнятися. Я вже не кажу про відпустку. Востаннє я брав двотижневу відпустку три роки тому. Тоді я ледве не збожеволів від "безробіття", – розповідає чернівчанин Зіновій. – Напевно, належу до тих людей, яких називають трудоголіками. Але я не бачу себе без роботи.
За даними соціологічних досліджень, протягом останнього десятиліття проблема трудоголізму значно загострилася. Навіть деякі роботодавці не раді такому завзятому ставленню окремих працівників до обов’язків. Фахівці запевняють, що таке явище, як трудоголізм, здатне зруйнувати не лише сім’ю, але й здоров’я самого "хворого" та людей, які його оточують.
Симптоми трудоголізму:
- відчуття дискомфорту, коли ви нічого не робите (найбільша каторга – вихідні та відпустка);
- постійне відчуття тривоги, що ви щось не встигаєте, забули, кудись запізнюєтеся;
- жодної хвилини без засобів зв’язку! – ви почуваєтеся вкрай невпевнено, якщо вас позбавити мобільного телефону, ноутбука тощо;
- люди, які нічого не роблять, сам їх вигляд, дратує вас;
- вам незатишно у веселій, запальній компанії;
- з людьми вам зручніше й приємніше спілкуватися у робочій обстановці, в офісі, а не у кав’ярні чи парку;
- ви поступово втрачаєте цікавість до друзів, сім’ї, розваг.
Трудоголік шкодить і собі, й оточуючим: руйнує власне здоров’я (хронічна перевтома і стрес можуть спричинити такі захворювання, як депресія, гіпертонія, виразкова хвороба шлунка, ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркти, інсульти), не приділяє уваги спілкуванню з родиною, дітьми, часто стає "невигідною" особою, яку відчужує колектив.
Як не стати трудоголіком?
- Підтримуйте зв’язки з родиною, навіть якщо ви у відрядженні або графік вашої роботи надзвичайно напружений;
- довіряйте своїм колегам, зокрема й робочі обов’язки;
- наважтеся відмовитися від частини завдань, проектів, доручень;
- вчіться проводити час без роботи
- спочатку хоча б у вихідні, потім – протягом відпустки;
- займіться фізкультурою;
- змусьте себе іноді нічого не робити;
- цілком нормально;
- знайдіть собі хобі;
- відмовтеся від бажання у всьому досягти досконалості;.
- відрегулюйте режим, спати менше шести годин на добу – шкідливо для здоров’я;
- шукайте задоволення не лише в роботі, а у чомусь іншому – дітях, сім’ї, розвагах.
Поради дружинам трудоголіків
1. Ніколи не переривайте відпочинок трудоголіка проханням щось зробити.
2. Заохочуйте його до відпочинку. Наприклад: мені приємно бачити, що ти відпочиваєш.
3. Підкреслюйте свою позитивну оцінку тих рис партнера, які не пов’язані з роботою, професійними досягненнями.
4. Створіть вдома затишну атмосферу, щоби в сім’ї трудоголіку було комфортніше й приємніше, ніж на роботі.
5. Не створюйте вдома проблем, від яких трудоголіку захочеться сховатися на роботі.
6. Не перебільшуйте цінність грошей, зароблених трудоголіком, покажіть йому, що любов, ніжність та турбота для вас важливіші, ніж будь-які подарунки.
Коментар фахівця
Оксана ПЕНДЕРЕЦЬКА,
ПСИХОЛОГ:
– Трудоголізм – один із різновидів залежної поведінки. До речі, він мало чим відрізняється від психологічних передумов алкоголізму, наркоманії, ігрової залежності.
Трудоголізм не варто плутати із працелюбністю. Працелюб працює, щоби жити, а трудоголік – живе, щоби працювати. Для нього робота – єдиний засіб самореалізації, самовираження, досягнення визнання, отримання задоволення від життя. Робота для трудоголіка завжди стоїть на першому місці, заступаючи собою особисте життя, дружбу, родинні зв’язки, хобі, розваги.
Якщо в 20-30 років людина керується прагненням досягти успіху, отримати визнання, задовольнити свої професійні амбіції, то після 30-ти трудоголізм – це свідчення глибоких психологічних проблем.
Трудоголіками частіше стають чоловіки. Адже для жінки завжди високою цінністю були дім, родина, діти, на які жінка легко "перемикається" (хоча й тут не без винятків – і серед жінок також тепер багато таких, хто "переплутав кар’єру з життям"). Майже ніколи трудоголіками не бувають люди, які працюють фізично – тіло саме обмежує фізичні навантаження, чого не скажеш про людський мозок. Тому серед трудоголіків найбільше програмістів, бізнесменів, підприємців, юристів, економістів, лікарів. Професії і посади, які передбачають ненормований робочий день, також приховують підвищений ризик виникнення трудоголізму.
Трудоголізм найчастіше є своєрідним показником психологічного неблагополуччя – людина втікає в роботу від особистих проблем, самотності, невміння спілкуватися, конфліктів, невпевненості в собі. За трудоголізмом можуть приховуватися:
- сімейні негаразди;
- страх перед самотністю;
- невміння спілкуватися і страх перед соціальними контактами;
- страх невдачі.
