Авто | Нерухомість |
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Він+Вона | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Радіо | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
До Марії Пенюк у мальовниче село Діброва Кіцманського району ми приїхали напередодні її ювілею. Живе вона на вулиці, що має в селі неофіційну назву – вулиця Пенюків, бо поруч із маминою хатою побудувалося четверо її синів.
– Ноги у мене дуже болять, – скаржиться жінка, важко опускаючись на стілець. – Я колись дівчиною файна була, а тепер вже стара – 80 літ маю. Чоловік мій Самуїл також файний був, глухонімий, інвалід І групи – контузило його на війні. Їхні літаки бомбили, то всіх солдатів побило, тільки двоє залишилося – мій і один чоловік зі Станівців. Самуїлові в голову осколок влучив, він рік лежав у лікарні. А потім дві молоді медсестри привезли його в село і запитали в мами, чи прийме його такого. Але ж то її син, як не прийняти? Вона його водила попід руки – вчила ходити. А коли він мене сватав, то вже добре сам ходив. Одружилися ми 1947-го. Багато років жили з його мамою. Діти у нас посипалися одне за одним, як зернятка. Перших трьох народила вдома на дерев’яному ліжку, а решту – вже в лікарні.
"Все робила і робила. Не мала ні неділі,
ні свята"
Марія Олексіївна просить у доньки Марії принести дерев’яну рамку з фотографіями всіх її дітей.
– Уже не пам’ятаю, як вони народжувалися за чергою, – каже. – Дмитро найстарший був. Після нього Михайло, потім – Микола, Іван, Онуфрій, Ілля, Дионизій, Григорій, Маруся, Анатолій, Василь. Валя вже останньою була. Десять синів та дві доньки. Двох синів уже нема – один втопився ще в 30 років, а другий, який підполковником був, помер. І чоловіка вже нема. А я ще живу.
– Тяжко мені було, – зітхає. – Робила і робила. Не мала ні неділі, ні свята. Як були молоді, то ходили на весілля до рідні, деколи Самуїл водив мене в кіно до клубу. Але я ніколи не співала і не танцювала, бо чоловік не міг. Я навчилася розмовляти з ним жестами. І діти навчилися. Жили ми з ним дуже добре, ніколи він мене не бив. Лиш раз, коли розсердився чомусь, рукою махнув на мене, то я так плакала. Але то був перший і останній раз. Діти підростали, старші бавили молодших. Декого ми дали в інтернат, декого – до школи. Як багатодітній сім’ї нам виділили 50 соток городу, ми побудували хату з верандою. Та потім нам стало тісно, бо там було тільки дві кімнати. Тоді колгосп безкоштовно побудував більшу хату – ні копійки не взяли. У ній я живу і досі з сином Василем. Інші діти теж часто приходять і приїжджають. Маю 27 внуків і 9 правнуків. Завтра всі з’їдуться на мій день народження. То така велика радість.
"Мама дала мені своє ім’я, боялася,
щоби я не померла"
– Я був шостою дитиною, – розповідає син Ілля. – Скільки себе пам’ятаю, мама постійно щось робила. Ми ще спимо, а вона вже встала і тарахкотить баняками на кухні. Прокидаємося, а їсти вже приготовлено. Ми особливо в їжі не вибирали, бо спробуй наварити на таку ораву. Але в неділю мама обов’язково ліпила вареники, галушки. Доки в магазин не почали завозити хліб, сама пекла його в печі. Тато зранку давав кожному з нас якесь завдання: кому корову пасти, кому город сапати, косити траву чи в ліс по дрова йти. Дисципліна у нас була сувора. Тато тільки подивиться на нас та рукою махне – і ми вже знали, що він хоче сказати. Але він ніколи нікого з нас не бив. Тато був майстром на все село – все міг робити. І вчив нас триматися купи. Грамотний був – умів читати і писати. І мама закінчила сім класів румунської школи. У селі наших батьків дуже поважали. І ця повага передалася нам.
– А я була дев’ятою і надзвичайно бажаною дитиною, – хвалиться Марія. – Батьки довго чекали на дівчинку, а народжувалися самі хлопці. Мама навіть дала мені своє ім’я, боялася, щоби я не померла. Сільські бабки порадили їй так зробити. 1966 року, коли я народилася, нову хату побудували. Жартували, що на мою честь. Тато мене дуже любив і всюди брав із собою. Ми всі були доглянуті та чисті, хоча тоді не було ні пральних машин, ні памперсів. Хто приходив до нас, дивувався, що скрізь такий порядок, і не вірив, що стільки дітей тут живе. Мама ніколи не кричала на нас і до всіх ставилася однаково, аби когось не образити.
За кожну дитину, починаючи з п’ятої, вона отримувала по медалі. Але ніколи їх не одягала – лежать у коробочках.
"Ні разу
не посварилася
зі свекрухою"
– Я заміжня за десятим сином Анатолієм, – розповідає невістка Марія. – За 17 років, що живемо разом, жодного разу не посварилася зі своєю свекрухою. Дуже добра жінка. І родина їхня надзвичайно дружна. Всі сини досі слухають маму – її слово для них багато важить. Усім онукам і правнукам вона в’яже шкарпетки, і доньок та невісток навчила в’язати. Мама і шити вміє. Коли молодшою була – все село обшивала. Досі у неї збереглася німецька машинка "Зінгер". А тато всім шив та лагодив взуття, сиротам і бідним дітям – безкоштовно. Його в селі дуже поважали. Дотепер усіх його дітей називають "Самуїловими". Буває, запитують: "До кого йдеш?" – "Та до Самуїлового Василя". Навіть мого сина називають "Толя Самуїлів", хоча діда вже давно немає.
Автор: admin

Рейтинг:
(голосів: 1)
21-07-2007, 14:15
Коментарів 0 Переглядів 2018

Теги -
Усі непродовольчі ринки Чернівецької області припинять працювати з 1 березня, – Осачук
Осачук розповів про обмеження, які діятимуть у "червоній" зоні на Буковині
«Червона» зона у Чернівецькій області: які обмеження почнуть діяти з 1 березня
У "червоній" зоні діятимуть жорсткі обмеження, як під час січневого локдауну
«Червона» зона на Буковині почне діяти з 1 березня
В уряді офіційно оголосили про внесення Чернівецької області до "червоної" зони карантинних обмежень.
Популярне Коментують
• Новини партнерів












Не кажи гоп... Блог Ярослава Волощука
Ох і полюбляють наші політики похвалитися тим, чого ще немає
Заасфальтували, а потім розкопали. Блог Надії Будної
У Чернівцях здавна існує проблема
загрузка...
Ритуальні послуги у Чернівцях. Що робити і куди звертатися, коли вас спіткало горе?*

Стикнулися із болючою втратою близької людини? Зверніться у ритуальне бюро "Чорний тюльпан".
«АТБ»  для тебе: чому покупки в магазинах найбільшої української мережі завжди вигідні*

Вартість будь-якого товару в магазинах "АТБ" нижча за середньоринкову на 10–15%, а постійні акції ("Товар тижня", "Товар дня" тощо) дозволяють економити на покупках до 40–50%.
Як підготуватися до ЗНО з англійської мови якісно та вчасно? Як батьки можуть допомогти своїм дітям?*

Підготовка до ЗНО з англійської мови має бути послідовною і систематичною.
Сонячні кіловати посеред обійстя: реалізація сонячного проєкту у с. Топорівці*

Сонячну електростанцію потужністю 36,72 кВт ввели в експлуатацію у грудні 2020 року.
Медичний центр Altero: у вас завжди є вибір!*

Чуйність, розуміння, чесність та право вибору пацієнта – філософія Altero.
Чи потрібно заїздити на СТО взимку? У Шинному центрі "ReZinka" розповіли про причини ДТП і як їм запобігти!*

Як же вберегтися від ДТП та від чого залежить справність автомобіля у зимовий період, розповіли фахівці шинного центру ReZinka.
Нові магазини та нові можливості: цьогоріч «АТБ»  дивуватиме мешканців Буковини*

Наразі маємо нові можливості та чекаємо від "АТБ" приємних новин.
Набридло жити у багатоповерхівці? Приватні будинки і дуплекси за Чернівцями чекають на своїх власників!*

До початку будівництва ви маєте можливість придбати помешкання мрії за акційною вартістю.