Багато моїх односельчан їздять на заробітки, тому про цей хліб знаю не за чутками. А нещодавно мені також довелося його спробувати. Поїхала до Москви до родичів, зайшла до своїх знайомих, які там працюють, і вирішила сама заробити копійку. Бригадир охоче погодився прийняти молоду працівницю до своєї "бригади". Сині, брудні від шпаклівки штани, на три розміри більші, широка сорочка на гудзиках і хустка на голові – своєрідна "уніформа" будівельника-заробітчанина.
Мені дали в руки два шпателі. Жінка, яка мала навчити мене ними користуватися, довго нервувалася. На будівництві працюють і чоловіки, і жінки різних національностей. Але усі допомагають одне одному, позичають за потреби інструменти.
О другій годині дня ми пішли на кухню обідати. У так званій "їдальні" стіни тільки заштукатурені, пилюка осідає на каструлі. Я насилу з’їла борщ і макарони. Але, попрацювавши трохи, добряче зголодніла. І так до вечора... За день я заробила 30 доларів, але працювати шпателями так і не навчилася.
Бригадир Олег Кузьменко розповідав, яким чином він та його працівники їдуть на роботу: "Попит на російські заробітки пояснюється тим, що сюди найпростіше поїхати. Для цього не потрібно ні закордонного паспорта, ні візи. Коли людина перетинає кордон, їй видають міграційний листок. За його наявності протягом трьох місяців міліція не може затримати іноземця. Але працювати тут не можна. І саме тому доводиться домовлятися з міліціонерами та платити їм по 40 доларів за місяць з кожної працюючої особи. А якщо говорити про заробіток, то він у кожного різний. Підсобник отримує 400-600 доларів. А спеціаліст – до тисячі".
Працюючи на будівництві, люди там же й живуть. Дерев’яні тапчани і поношені матраци замінюють чисте домашнє ліжко. Але доводиться все терпіти.
Виходячи з об’єкта, я побачила міліціонера. Він говорив з охоронцями. Коли проходила повз нього, він сказав: "Стой кто идёт!" На ці слова я зупинилася мовчки. Він далі: "Ты чья будешь?" "Олега Ивановича", – відповідаю. "Ну, не положено такой девушке работать. А ты замужем?" – далі запитує він. На мою відповідь, що ні, він одразу сказав: "А что, хочеш?" Так я ледь і заміж не вийшла.
Коментар
Володимир Мрачковський, заступник начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відділу адміністративної служби міліції УМВС України в області:
– Коли людина перетинає кордон, їй видають міграційну карту. З нею іноземець може перебувати в Росії три місяці. Звичайно, людина може заявити, що їде в гості або з будь-якою іншою метою. З боку Російської Федерації активних дій проти цього немає. Якщо громадяни не порушують закон, їх, як правило, не виганяють. Раніше люди працювали вахтовим методом на видобуванні нафти, газу, а нині – переважно на будівництві. Міліціонер, зупинивши іноземця, першим чином дивиться на руки. Якщо вони не доглянуті, він здогадується про те, що ти заробітчанин. Часто люди працюють, а зарплатні не отримують. Оскільки вони нелегали, вдіяти нічого не можуть. Тому влаштовуватися на роботу намагаються через особисті зв’язки. Адже їх там ніхто не чекає. І гроші задарма не платять.