
З підприємцем Плоски Іваном Різаком на місцину Комарник ми вирушили по 7.00.
– Піднімемося на гору, а звідти ще десь 1,5 кілометра – і ми будемо на місці, – сказав Іван.
Прямували ми до садиби Скрипчук Домніки. Вона самотужки виховує чотирьох дітей. Неподалік господарки побачили трьох діток, що брели снігом. Дочка Наталя ходить до 11-го класу Плосківської школи. Вона вела п’ятирічну сестричку Галинку, а поруч ішов братик Микола, який навчається в 9-му класі. Діти щодня долають чотири кілометри гірськими стежками до школи. І це лише в один бік.
Хата Домніки стоїть на крутому схилі гори і майже вросла в
землю. Хатині вже понад 100 років. Жінка утримує корову, кур та іншу живність, влітку сім’я збирає гриби, ягоди. Поруч зі старою хатою жінки за три місяці виросла дерев’яна хата-зруб. Як розповів Іван, в селі діє програма будівництва житла для найменш захищених верств населення – самотніх людей та багатодітних сімей. Для будівництва підприємцеві виписують ліс за пільговою ціною, Іван розпиляв ліс, вивіз на гору, найняв майстрів, які звели будинок. Шифер на покрівлю надала влада, незабаром завезуть кахлі, скло. Іван вже зробив заміри, щоб виготовити вікна та двері.
– До весни, гадаю, вироби будуть готові, і до наступного року сім’я переїде в новий будинок, – каже підприємець. – Сама Домніка не в змозі збудувати будинок, а діти підростають. Найстарший 21-річний син Сергій у Чернівцях, а біля матері троє, і треба десь жити.
Дорога вниз зайняла менше часу, хвилин 30. Іван поспішав на пилораму, тож ми йшли навпростець, спускаючись до дороги звивистими гірськими стежками. Серед снігів виднілися маленькі чорні цяточки – то горяни спускалися з гір у своїх буденних справах.