– Ми взяли участь у Всеукраїнському конкурсі проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2007 року, – розповідає Ярослав КОТИК, сільський голова Вікна, що на Заставнівщині. – Поданий нами проект "Реалізація інноваційної моделі розвитку туристичної інфраструктури села Вікно" став переможцем. На його втілення виділено 80 тисяч гривень з держбюджету. За ці кошти плануємо здійснити освітлення центральної вулиці села й відремонтувати частину сільських доріг.– Що ж приваблюватиме сюди туристів?
– На увагу заслуговують печери часів монголо-татарського іга, козацька могила, насипана козаками Сагайдачного, пам’ятка архітектури ХІХ ст.– палац барона де Зотта, в місцевій церкві зберігається частина мощей цілителя Пантелеймона. Для села це досить великий потенціал історико-культурної спадщини, який сьогодні не використовується.
– Коли ж відреставруєте палац?
– 400 тисяч гривень вже освоюємо – реставраційні роботи здійснюють спеціалісти фірми "Комфорт люкс" із Заставни. Але ми підрахували, що потрібно ще стільки ж грошей. Сподіваємося, що держава надасть такі кошти. А відкрити оновлений палац плануємо 2009 року, на 200-річчя його побудови.
– Завершення потребує й довгобуд – приміщення дільничної лікарні.
– Так, її почали будувати 1991 року. Нині, щоб ввести її в експлуатацію, потрібно 2,5 мільйона гривень. На обласному рівні нам пообіцяли, що фінансово допоможуть. Наразі ж наші медики працюють в старому приміщенні колишнього будинку священика.
Микола ГНЕП, краєзнавець, автор книги "Вікно Буковини":
– Недалеко від села є печери, де переховувалися наші предки. Печери мали два виходи, аби турки не могли їх "викурити" димом. Недалеко від них є козацька могила часів гетьмана Сагайдачного. У 70-ті роки бездумні голови розрівняли її бульдозерами, аби збільшити орні площі. Але на цьому місці ніколи нічого не родило. Нині біля могили відновлено козацьку криницю й частково саму могилу.
Село наше починало будуватися біля заболоченої місцевості, що поросла осокою. Чисті плеса води серед тих заростів називали "вікнами". А питну воду перші мешканці брали під скалою в центрі села. Вона – як пам’ятник нашій історії. Воду з цього джерела досліджували науковці з Одеси. Крім цілющих якостей, вони виявили ще одну її цікаву властивість: вода має сталу температуру за будь-якої пори року й не замерзає.
Особливою окрасою є і палац барона де Зотта, а парк біля нього за різноманітністю дерев поступається хіба що парку культури імені
Т. Шевченка у Чернівцях. Листя деяких дерев мають лікувальну властивість. І палац , і парк утворюють цілісний комплекс. Мощам цілителя Пантелеймона ось уже 150 років. Вікнянська церква збудована в 1824-1826 роках на кошти місцевої поміщиці баронеси Катерини де Зотта-Вільбург і князя Олександра Кантакузина. Останній був нащадком візантійських імператорів Іоанна ІV та Матвія Кантакузинів. Він часто бував на горі Афон і щедро жертвував на тамтешні монастирі. У подяку за це йому й подарували частину мощей цілителя Пантелеймона. Решта мощей зберігаються на Афоні. Тож ні в Україні, ні в Росії ви не доторкнетеся до святих мощей великого цілителя.
На початку ХХ століття у селі жив і працював відомий педагог, просвітитель, письменник Іван Бажанський. Саме він у нас заснував "Руську бесіду", а на його запрошення сюди навідувалися Омелян Попович, Степан Смаль-Стоцький, Євгенія Ярошинська. Бажанський побудував у селі найбільшу тоді в районі школу, в якій зараз дитсадок.
