У Ясенах і Костинцях Сторожинецького району сім’ю Ковчуків знають добре, адже на всю тутешню округу більше фермерів немає. Села туляться одне до одного і належать до однієї сільради. Тутешні мешканці поважають господарів, бо залюбки показали, де ті мешкають. Василь Дмитрович і Марія Дмитрівна Ковчуки люблять свою справу і готові на будь-які митарства заради неї.
– Я – професійний столяр, а дружина – бухгалтер за фахом, – розповідає фермер. – Ще донедавна мешкали у Чернівцях, мали чотири деревообробні цехи. Проживали в добротному особняку. Однак покинули місто і перебралися в село, бо любимо екзотичних тварин.
Подружжя продало будинок та підсобні приміщення разом з городом і переїхало в Ясени. Виручені кошти вкладають у фермерське господарство. Причому, як у бездонну діжку.
Ковчуки придбали за майнові паї колишніх колгоспників порожню ферму, точніше, одне із запущених приміщень. І почали реконструкцію. Облаштовують і для себе житло, адже окремого будинку Ковчуки наразі не мають. Зроблено вже багато. Як кажуть господарі, "вбухали сюди понад мільйон гривень". І ще чимало коштів потрібно вкласти. Наприклад, чималий ангар треба зробити, бо загорода для 27 страусів замала: на днях один з птахів через тісняву впав і зламав ногу, довелося зарізати на м’ясо.
– Спочатку на Київщині ми придбали 15 страусенят, – продовжує Василь Дмитрович.– Дехто купує відразу дорослих, а ми маленьких, тому що за час, доки вони виростуть, знатимеш всі фізіологічні особливості тварин, та вони звикають до тих, хто їх виростив. Приміром, зараз знаємо норов кожного птаха. Наступного року наші страуси вже нестимуться: одне яйце нині вартує сто гривень.
Крім страусів, Ковчуки мають два види свиней, які мирно розгулюють обійстям. Це невеличкі чорні свинки в’єтнамської породи – 40 тваринок і дві свиноматки "мангалів" – угорської породи. Останні білі, але схожі на овець, бо мають вовну. Місячний "мангальчик" коштує 250 доларів. Щоправда, свині цієї породи люблять ритися на подвір’ї. В’єтнамські ж невибагливі до харчування, пасуться й вельми розумні. Попит на обидві породи чималий.
– Ми недавно вивозили поросяток на ярмарок "Буковинська осінь-2007", – розповідає Марія Дмитрівна, – й там відбою не було від охочих придбати їх. До речі, угорські свині можуть набирати вагу до 200 кілограмів.
Але це ще не все "населення" ферми. Особливу цікавість викликають невеличкі білі кури голландської породи – пухові, яких пан Василь теж придбав на Київщині. Ці курочки не лякливі, із задоволенням йдуть на руки. А ще неабиякі несучки – несуться протягом всього року, а квочки виводять пташенят чотири рази на рік. Попит на них теж великий: за пару можна виручити 400 гривень. Наразі цих курей у Ковчуків ще небагато, тому відповідної реалізації ще немає.
– У перспективі у нас буде ферма екзотичних тварин, – резюмує Василь Дмитрович. – Днями хочу навідатися до Одеси, де відбуваються найбільші в Україні пташині базари: маю намір придбати пухових голландських курей, але вже голубого кольору. Також заведемо двох диких кабанів – допоможе знайомий фермер з Івано-Франківщини. Загалом, крім свійських тварин, матимемо власний звіринець – розраховуємо на сприяння лісівників.
Наразі на фермі працюють і троє синів Василя та Марії Ковчуків: 22-річний Дмитро, 18-річний Михайло – студенти, та 15-річний Павло. Зрештою, й назвали фермерське господарство "Сімков", тобто "сім’я Ковчуків".