Добиратися на кут "Під Стіжком", що у селі Заріччя на Вижниччині, нелегко: треба вбрід переїхати через Сірет або їхати через Мигове. Та дорожні незручності не є перепоною для тих, хто хоче подихати цілющим гірським повітрям, поласувати ожиною, ягодами, попити свіжого молока. А відчути цей рай допомагає туристам молода сім’я Миколи та Марії Андрійчуків. Їхній двоповерховий ошатний будиночок зведений з дерева, в гуцульському стилі, є справжньою окрасою цієї гірської місцини. На подвір’ї – невеличкий фонтан, викладений з дрібного каміння, яке господар возив аж із Косівського району та Шепота. Таким же камінням вимощено невеличку водойму, в якій незабаром плаватимуть невеличкі рибки –мириснички. А прямо з фундаменту будинку тече чиста вода з гір – за 300 метрів вище обійстя розташоване джерело, з якого Микола Андрійчук і провів потічок аж до хати. Біля садиби розташувався й рукотворний старовинний замок – витвір майстрів з Кутів. Неподалік головного будинку розташована і російська лазня, яку господар розпалює на прохання своїх постояльців.– Я давно мріяв займатися зеленим туризмом, – розповідає Микола АНДРІЙЧУК, що працює у Берегометі заступником директора підприємства, яке виготовляє деревинно-стружкові плити.– А це місце вибрав після того, як побачив тут дві смеречини з лавочкою біля них. Будинок зводив за власним проектом. Маю чотири невеликі ставки. В одному з них завів нутрій, на яких туристи залюбки ходять дивитися. Утримуємо корову, свиней, різне птаство. Відпочивальникам тут дуже подобається . За один раз можемо прийняти вісім осіб. У кімнатах є телевізори, холодильники, гріють кахельні пічки. Є гаряча вода, ванна і туалети. А дружина з двома доньками прекрасно готують.
Як каже господиня, у них відпочивають туристи з різних регіонів – Києва, Дніпропетровська, Чернігова, Хмельницького. Не кажучи вже про Чернівці.
– Під час останніх парламентських виборів у нас гостював і спостерігач з Росії, був делегований від партії Жириновського,– згадує пані Марія.– Він родом з Байкалу, але казав, що тут набагато красивіше, ніж там. А ще він розробляв з нами тушу кабанчика й брав участь у виготовленні домашньої ковбаси та сальтисону. Казав, що ще приїде. До речі, у нас туристів взимку більше, ніж влітку. Бо є де покататися на лижах. А дехто весь день катається на спуску в Миговому, а тут ночує. Був випадок, коли лижники, молоді хлопці, питали дозволу, чи можна голосно кричати. А чому ні? Кругом гори й ані душі близько! Кричи собі. Готуємо туристам домашні страви. Кави майже ніхто не хоче, лише чаю з цілющих трав. Декому навіть готуємо хрін з медом.
Відпочивали в Андрійчуків і зарубіжні туристи. Скажімо, три дні тут відпочивав німець, який навчився доїти корову, а австрійці пробували місцевого самогону й знайшли біля хати два білі гриби, від чого були вельми задоволені. Чималий заряд енергії отримують відпочивальники й від прогулянок лісом, адже неподалік височіє гора Стіжок, від купання в Сіреті. А ввечері можна посидіти біля ватри, спробувати печеної картоплі та парного молока вранці. Коштує доба перебування тут лише до ста гривень.
– Маємо намір звести ще один такий будиночок для туристів, – продовжує Микола Андрійчук.– Фактично він готовий, треба лише накрити та облаштувати. Хочеться мати й свою конюшню з кіньми, бричкою та саньми – возили б сюди туристів знизу, аж від Сірету.
