%0%Недалеко від райцентру Глибока, біля місця, яке тутешні мешканці називають аеродромом, на порослому бур’янами полі працює великий зелений трактор. Він легко косить півметрову траву і одразу ж дискує землю. Судячи з пісних суглинків, ці угіддя давно не бачили ні міндобрив, ні звичайної коси.
Коли висловили свій здогад молодому механізаторові Петру ВАТРИЧУКУ, той ствердно кивнув головою:
– Якби не німці, невідомо коли б тут і врожай був. Я нещодавно у них працюю, але бачу, що ставляться вони до нашої землі серйозно. Якщо працювати – то працювати. І платять непогано, сто гривень на день маю. Та головне, що земля не пустуватиме.
Невдовзі на поле навідався й молодий німецький фермер Мартін – приїхав на вантажівці. Мартін повідомив наc, що на цій земельній ділянці сіятимуть ріпак. Усього мають намір посіяти 300 гектарів пшениці та 120 – ріпаку. Німець вельми хвалив плодовитість буковинської землі, мовляв, земля як масло. А ще ніяк не міг зрозуміти, чому такі великі земельні площі не обробляються.
– Знаєте, коли німецький фермер Герман Бюлд два роки тому навідався сюди, то, ходячи полем, лише прицмокував від задоволення: стояв на колінах і пересипав грунт з долоні на долоню, – розповідає Лідія ХОЛОЗЬОН, колишній ветлікар колишнього колгоспу імені
О. Кобилянської, а нині голова ініціативної групи пайовиків, які погодилися віддати свої земельні частки в оренду іноземцям. – Коли розповіла людям, що й до чого, вони спочатку прохолодно поставилися до передачі землі, однак хіба є вигода з того, що поле марнується? Нині в нашому районі більш-менш тримаються на плаву усього два агроформування. Пан Герман не обіцяв нам золоті гори. Сказав, що на перших порах готовий платити пайовикам по 200 гривень, з наступним врахуванням інфляції гривні. Сума ніби невелика, але на це є серйозні аргументи: фермер підрахував, що на один гектар потрібно затратити не менше 850 євро. Далі фермер з-під Дрездена уклав відповідні угоди з нашими людьми й торік засіяв в урочищі "Хімсклад" перші 80 гектарів ріпаку. Щоправда, реалізовувати врожай йому було нелегко, однак маємо надію, що, може, вдасться виробляти біопаливо на спиртзаводі в Карапчеві, й там буде потрібна сировина. Наразі ж у нього такі плани, щоби у Турятці, Димці, Кам’янці орендарями були його колеги з Німеччини. Німці привезли сюди свою техніку й викупили склади, які пустували у Просіці. Самі сіють і орють. А пан Герман, до речі, збудував навіть собі невеликий будиночок у Кам’янці.
Як каже Лідія Василівна, нині вона ходить селами й агітує селян за те, щоби вони сміливо передавали землю німецьким фермерам. Справа ця просувається туго: заважають недовіра людей і юридичні моменти – не всі мають державні акти на паї. Лідії Холозьон допомагає в цьому також Іван Воробець, який знається на агрономії і раніше працював у Німеччині. Тому чоловік є надійною опорою фермерам. Останні, за словами Лідії Василівни, хотіли б узяти в оренду і 10 гектарів "аеродромної" землі, яка пустує і розташована по-сусідству з тими угіддями, які вже ними обробляються. Однак за неї потрібно нібито платити по 20 гривень за квадратний метр, а це дуже дорого.
– Пан Бюлд зареєстрував у нас приватне підприємство "Купа Бюлд" зі статутним фондом 1,5 мільйона гривень, – розповідає заступник голови райдержадміністрації Лівіу РУСУ. – Ми допомагаємо йому, бо в нього серйозні наміри. Хоча є й проблеми, які стосуються правових нюансів. Приміром, під час перевезення техніки в Україну 20 відсотків податку на додану вартість мусив сплачувати власник, що є несправедливо. Тому через таке наше недосконале законодавство й не хочуть тут працювати зарубіжні інвестори.
Як повідомив голова Глибоцької РДА Петро ПАНЧУК, німецькі фермери мають намір взяти в оренду до 5000 гектарів землі і вже привезли на Буковину різної сільськогосподарської техніки більш ніж на 200 тисяч євро. Крім цього, завдяки їм є перспектива, що тут, можливо, відкриють німецьку фірму, яка постачатиме в Україну на пільгових умовах сільгосптехніку.
