Місяць-два тому керівництво Кам’яної було атаковане представниками однієї політичної сили. Приводом стала 30-гектарна земельна ділянка, що перейшла в юрисдикцію сільської громади. Представники політичної сили стверджували, що, мовляв, без відома селян сільський голова дешево віддав землю інвестору. А сільська громада могла би за неї отримати мільйони доларів.
– Це неправда, бо рішення про передачу землі в оренду ухвалювалося колегіонально, з попереднім обговоренням і дотриманням законодавства, – розповідає секретар сільської ради Степанія ГРИЦЯК.
Міноборони України за клопотанням голови ОДА в квітні передало військове містечко №172, де були склади пально-мастильних матеріалів, у власність сільської громади. Це – 30-гектарна земельна ділянка на хуторі Мальованка, що біля Чернівців. 18 квітня сільська рада прийняла її на баланс.
– Через три тижні на першій сесії відбулося обговорення цього питання сільськими депутатами, – продовжує Степанія Грицяк. – Дехто з місцевих жителів висловлювався за те, щоби цю землю виділяти під житлове будівництво. А вчителі хотіли отримати тут земельні паї. Однак ажіотажу навколо цього питання не було. Бо, приміром, великої черги на забудову нема, таких охочих – одиниці. Тоді одностайної думки не дійшли і вирішили ще раз зібратися. Свої пропозиції мала подати і земельна комісія.
Розмову депутати продовжили 14 травня. Щоби не розпорошувати землю й не спричинювати ажіотажу, вирішили віддати її в оренду сторожинецькій будівельній фірмі "Стор Трейд Компані". Передбачалося, що інвестор рекультивує цю ділянку, добряче забруднену військовим відомством, а потім побудує тут об’єкти соціальної інфраструктури – спортивні майданчики, плавальні басейни, котеджі, заклади громадського харчування та побутового обслуговування населення, колиби, готелі, дитячий аква-парк. Тобто виходило, що щороку лише від оренди цієї землі сільська казна отримуватиме 300-400 тисяч гривень. Крім цього, інвестор обіцяв надати й благодійну допомогу в розмірі 300 тисяч гривень. Кошти ці можна було би використати для перекриття даху місцевої школи. Надавалася земля інвесторові терміном на 49 років з правом викупу. Звичайно, зі збільшенням вартості землі, відповідні зміни вводилися б і в орендну угоду. Тобто село завжди мало би гроші на громадські потреби. А якби землю продали, виручені кошти швидко розійшлися б і надалі сільська громада Кам’яної знову "жила" би впроголодь. У разі виділення цієї земельної ділянки місцевим жителям під забудову чи паї можливий був би варіант, що ніхто б там так і не будувався, а продав її утридорога купцям з обласного центру. Тим паче, що таке твориться в усіх приміських селах. Щоправда, як виняток, нещодавно лише у Великому Кучурові відбувся аукціон з продажу п’яти земельних ділянок площею понад півгектара.
– У нашому районі не одна тисяча гектарів землі заросла бур’янами, бо нікому і нічим її обробляти, – каже голова районної ради Лазар ПАЛАДІЙ. – А в Кам’яній знайшли корисний для громади вихід – передали землю в надійні руки. Я був на тій сесії, на якій ухвалювалося це рішення, і повністю його підтримую. Днями фірма-інвестор уклала угоду з приватним підприємством "Володимирбуд" про будівництво ним у цьому селі нової школи на 500 учнівських місць. Генеральний підрядник зобов’язався протягом двох місяців з дня підписання угоди перерахувати на будівництво 11,1 мільйона гривень. Перших півмільйона вже перераховано. Скажіть, коли в Кам’яній була б сучасна школа, якби вона будувалася за кошти держбюджету? А так інвестор здасть її "під ключ" до 10 червня 2008 року.
