
– Спочатку нам було дуже страшно, – зізнається Настя БАСІСТА. – Діти організували нам концерт, і хоча в них немає батьків, багато їхніх пісень були про маму… Потім ми роздавали дітям цукерки. Вони радо приймали подарунки, відразу розгортали їх, а папірці ховали до кишені. А один хлопчик зловив мене за руку і запитав: "Тітко, а мама скоро приїде?" Мені перехопило подих, я відвернулася і мало не розплакалася…Радійте, що у вас є батьки, які люблять та дбають про вас!
– Ми не знали, як діти відреагують на нас, – розповідає Роксолана ПАСТУШАК. – Нам було соромно дивитися їм в очі, бо ми маємо все і при цьому часто чимось незадоволені, а в цих дітей немає нічого, але при цьому їхні очі світяться щастям та добром! А хлопці в інтернаті самі заробляють собі на життя: працюють на макаронній фабриці, шиють рукавиці, навіть повидло самі консервують. Своєю поїздкою ми зробили добру справу і тепер я відчуваю себе людиною.
– Мені було важко дивитися на цих дітей, – каже десятикласник Тимур ВАТРИЧ. – Найбільше мене вразив випадок, коли я дав хлопчикові яблуко, а він простягнув мені половину. Після поїздки я почав більше цінувати своїх батьків.
А днями в гімназії №5 провели благодійний ярмарок солодощів, гроші з якого – майже 1700 гривень – передали до Чернівецького будинку малюка.