У руках більшості демонстрантів, присутніх на набережній великого портового міста, були національні прапори, портрети засновника країни Мустафи Кемаля Ататюрка, а також гасла "Туреччина була і залишиться світською", "Шаріат не пройде", "Не США, не Євросоюз – незалежна Туреччина".
Маніфестанти, значна частина яких прибула до Ізміра з інших районів Туреччини, чекали, що на ній лідери лівоцентристських Народно-республіканської партії та Демократичної лівої партії оголосять про об’єднання, проте цього не сталося, хоча на створення лівого альянсу чекали й учасники демонстрації в Ізмірі, й мільйони громадян Туреччини.
Наприкінці квітня – початку травня аналогічні акції відбулися в Анкарі, в Стамбулі, в містах Маніса і Чанак-кале на заході країни.
Вони організовувалися на тлі гострої політичної кризи навколо президентських виборів і ставили за мету не допустити обрання на вищий державний пост представника проісламських сил.
