Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття на Буковині видобували справжнє вугілля. Найбільші поклади були в долині річки Черемош. Неподалік села Іспас на Вижниччині було навіть відкрито вугільну шахту. Тут видобували вугілля непоганої якості. Однак почалася Перша світова війна, вуглевидобуток припинився, про шахту "Іспас" забули. Історію видобутку вугілля на Буковині дослідив доктор історичних наук, професор Василь БОТУШАНСЬКИЙ у праці "Вугілля на Буковині"."У Чернівцях діяла фірма Лангенгана з продажу вугілля"
– Вуглевидобуток – нетрадиційна галузь Буковини, – розповів "МБ" Василь Мефодійович. – Тривалий час тут для виробничих потреб, зокрема в металообробці, використовували деревне вугілля, яке одержували від спалювання дерев. З одного складометра букового дерева виходило 120 кілограмів вугілля. 1847 року лише в домашніх промислах виготовили 123 тисячі гектолітрів деревного вугілля.
Коли почався капіталістичний розвиток, попит на вугілля зріс. Але отримування його шляхом спалення лісу мало би катастрофічні наслідки для лісового господарства. Тому ділові люди Буковини почали шукати буре чи кам’яне вугілля. Такі поклади виявили і в нашому краї. Буре вугілля знайшли в долині Черемошу біля Карапчева на Вижниччині. Тут почали видобувати вугілля не пізніше 1851 року. Згодом розшукали його запаси й біля сусідніх сіл – Замостя, Вилавчого (Коритне), Станівців. У Вижницькому повіті знайшли поклади кам’яного смолистого вугілля, товщиною пласту 45 сантиметрів. У Вилавчому проживав Анаклет Богданович, який не один рік добував з вугільної шахти тисячі центнерів вугілля. Вугілля відправляли до Галичини. За офіційними даними, 1862 року в долині Черемошу видобуто 336 тонн бурого вугілля, 1863-го – 224, 1871-го – 1620…
Такої кількості вугілля для промислових та побутових потреб не вистачало. Тому промисловці були змушені користуватися привізним вугіллям. У Чернівцях навіть діяла місцева фірма Ф. К. Лангенгана з продажу кам’яного вугілля.
"Тарифи збільшували ціну вугілля у шість разів"
– Оскільки Буковина була віддаленою від основних вугільних басейнів Австро-Угорщини, залізничні тарифи на вугілля були високими, – розповідає Василь Ботушанський. – 1883 року за доставку до Чернівців одного центнеру вугілля з Острау (754 кілометри) тариф становив 142 крейцери. Це не давало можливості довозити вугілля у великій кількості. Після перевезення ціни на вугілля катастрофічно підвищувалися. Якщо в місті Ледечі (Угорщина) один вагон вугілля коштував 30 флоринів, то після його доставки до Чернівців – 180 флоринів, тобто у шість разів дорожче. Через конкуренцію занепадав і місцевий вуглевидобуток. Через 60 років після початку вуглевидобутку на Буковині у цій галузі було задіяно лише 34 особи. Не витримала конкуренції і шахта біля Замостя. Буковина ж і надалі користувалася привізним вугіллям.
"Депутат вимагав відкрити шахту
у Замості"
– Через високі ціни і занепад місцевого вуглевидобутку депутат крайового сейму від робітників, соціал-демократ Микола Гаврищук вніс 1911 року ухвалу про відкриття вугільної шахти в Замості, – каже Василь БОТУШАНСЬКИЙ. – Так у районі села Іспас було відкрито вугільну шахту. Я знайшов документ 1913 року про те, що "новозаснована вугільна промисловість терпить нестачу капіталів, через що видобуток знижується". Але шахта трималася. Тут видобували вугілля на зразок верхньосілезького. Утворили товариство з обмеженою порукою "Іспас".
На початку 1914 року на шахті працювало близько 200 осіб. Було створено склад вугілля у Чернівцях на вулиці Ратушній, 19. Також утворили бюро з вільного продажу вугілля по 3,5 крони за один центнер. Вугілля можна було замовити навіть телефоном.
На засіданні клубу українських парламентських і сеймових депутатів Буковини у червні 1914 року пролунало рішення: "Вимагати якнайскорішого відкриття вугільного складу "Замостя – Карапчів – Іспас". Однак через Першу світову війну вуглевидобуток припинився, про шахту забули. Після того, як Північна Буковина увійшла до складу Радянської України з її потужними Донецьким та Львівсько-Волинським вугільними басейнами, проблема з вугіллям на Буковині зникла.
У повоєнний час на території колишньої буковинської шахти здійснювалася розвідка покладів вугілля, була підтверджена його наявність, але в незначній кількості.
