Авто | Нерухомість |
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Він+Вона | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Радіо | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
У Кіцмані живе учасниця Норильського повстання політв’язнів сталінських таборів 82-річна Анастасія Тарнавська-Кіт. Днями презентували документальний фільм "Щаслива Настуня", який розповідає про її нелегку долю. До таборів ГУЛАГу Анастасія потрапила за те, що була членом ОУН. Її видав зрадник, а далі були арешт, народження дитини на бетонній підлозі у в’язниці, знущання, суд, табір. А потім було повстання в липні 1953 року. І знову допити, тортури...
"Нас зустріли гола тундра, вічна мерзлота"
– Родом я зі Львівщини, – каже Анастасія ТАРНАВСЬКА-КІТ. – Я сирота. У 14 років зголосилася піти в ОУН. Служила зв’язковою у сотні Чорного, що діяла на території Пустомитівського району на Львівщині. Моє псевдо – "Калина". 1946 року, коли була на п’ятому місяці вагітності, мене зрадив піддвірний Михайло. Мого чоловіка розстріляли у мене на очах. Коли мене обшукували, знайшли тризуб. Мене запитали: "Що це таке?!" Я кажу, що це український знак – тризуб. Енкаведисти взяли дротик, з нього сплели тризуб, розігріли, зв’язали мені руки і на чолі залишили знак.
– Дуже знущалися наді мною й у в’язниці. Я вам того й розповісти не можу, – каже Анастасія Петрівна. – На допити я ще йшла сама, а звідти мене волочили. Мене вагітну клали на стілець і били… Там же, у в’язниці, на холодній бетонній підлозі я народила. Доньку віддали до дитячого будинку. Потім був суд і вирок: десять років виправно-трудових таборів і три роки позбавлення громадянських прав. В’язнів набили повний потяг і повезли на схід. До Норильська прибула заледве половина в’язнів.
У таборі над нами дуже збиткувалися. Зробиш норму – отримаєш 600 грамів хліба, не зробиш – 300. А що молодій людині 300 грамів хліба на день? Тай хліб був таким, що жувати його неможливо – треба було смоктати, як цукерку. Працювали по 12 годин: рили траншеї, котловани… Що й говорити – будували місто! Зараз на фотографіях видно місто, а коли ми туди приїхали, нас зустріли гола тундра, вічна мерзлота. Людей дуже багато помирало.
"Жінки падали усі
в крові і шепотіли: "Смерть або воля!"
– Ми вирішили повстати проти такого становища, – веде далі Анастасія Петрівна. – Із найавторитетніших в’язнів утворили комітети. Наприкінці липня 1953 року зона почала страйк. Ми відмовилися від їжі, не пішли на роботу. Так тривало п’ять днів. Ми вимагали, щоби викликали комісію з Москви. На переговори від нас пішли Стефа Коваль, Нюся Мазепа, Марія Ниць – студентки зі Львова. Вони передали наші вимоги: більше давати хліба, щоби баланда не була такою смердючою, дозволити листування з близькими, зменшити робочий день до 10 годин. Комісія пообіцяла частково задовольнити вимоги. Однак дівчат ми більше не бачили. А вночі забирли найбільш активних страйкарів.
Посеред зони ми викопали глибоку яму-могилу, поставали навколо, міцно вхопилися за руки і кажемо: "Яка різниця, що ми по-одному будемо вмирати, краще ми всі разом помремо. Смерть або воля!" Отак ми стоїмо, а конвоїри кричать, щоби ми виходили, бо дадуть подвійний термін! Але більше терпіти нелюдів було неможливо! Тим часом у зону приїхало кілька машин із солдатами. З автоматами та кийками вони розірвали стрій і почали бити. Жінки падали усі в крові і шепотіли: "Смерть або воля!" Тоді підігнали пожежні машини і великим тиском води нас почали збивати з ніг. Покалічених мокрих в’язнів зв’язали і почали підводити до стінки. Там питають: "Почему не выходила за зону?" Хтось сказав, що нас не пускала Тарнавська. Відтак мене з активістами опору відправили до штрафного табору.
Там нас по-одному водили на допит. Мене посадили на електричний стілець і пошкодили центральний нерв. З допиту я трішки йшла, а потім упала. Після електричного стільця мене взяли до бараку на полегшену роботу. Я сторожувала біля пічки, де варили їсти. Якось, працюючи у кочегарці, знепритомніла і впала у щойно вигорнутий жар. Спалахнув одяг. На щастя, поряд проходила жінка з кухні. Мене витягнули з вогню. Сім днів я не приходила до тями. Наглядачі вже хотіли кинути мене в морг. Але лікар-естонка Айна почала казати: "Як це так. У неї серце ще працює…"
Вже перед звільненням розшукала дитину, яка жила в Умані. Вже звідти приїхала до Кіцманя. Коли я звільнилася, то вирушила до Львова. Розшукала піддвірного Михайла і спитала: "Михасю, навіщо ти мене зрадив. Навіщо відправив на такі тортури?" А через тиждень його знайшли повішеним у одному із сіл.
– Боже мій, якби мені хтось сказав, що я таке переживу… Я би ніколи не повірила, що людина може бути сильнішою за такі тортури, – каже пані Анастасія. – Але я щаслива!
А в таборі мені допомогла вижити віра у Бога, любов людей! На зоні я увесь час вишивала ікону Божої Матері. Вишила, не маючи жодних ниток. Із спіднички та іншого одягу.
Автор: admin

Рейтинг:
(голосів: 1)
21-02-2008, 13:04
Коментарів 0 Переглядів 3080

Теги -
Коронавірус на Буковині: скільки нових ковід-випадків виявили в перший день «червоної» зони
Стало відомо, скільки нових ковід-випадків зафіксували в Чернівецькій області у перший день "червоної" зони
Укрзалізницю просять не скасовувати потяги до Чернівців через «червону» зону
Чернівецька ОДА звернулась до керівництва Укрзалізниці з проханням не зупиняти курсування потягів через Буковину, яка перебуває у "червоній" зоні
Популярне Коментують
• Новини партнерів












«Нехай випробують вакцину депутати і міністри» Блог Надії Будної
Минулого вівторка до мене зателефонувала знайома і запитала, чи буду я вакцинуватися від коронавірусу
Чогось славна Садагура зажурилася Блог Ярослава Волощука
Цього року минає 250 років від часу заснування монетного двору в Садгорі
«Люди їхали з шуфлями в машинах...» Блог Анни Семьонової
Останні два тижні в місті панувала негода
загрузка...
Ритуальні послуги у Чернівцях. Що робити і куди звертатися, коли вас спіткало горе?*

Стикнулися із болючою втратою близької людини? Зверніться у ритуальне бюро "Чорний тюльпан".
«АТБ»  для тебе: чому покупки в магазинах найбільшої української мережі завжди вигідні*

Вартість будь-якого товару в магазинах "АТБ" нижча за середньоринкову на 10–15%, а постійні акції ("Товар тижня", "Товар дня" тощо) дозволяють економити на покупках до 40–50%.
Як підготуватися до ЗНО з англійської мови якісно та вчасно? Як батьки можуть допомогти своїм дітям?*

Підготовка до ЗНО з англійської мови має бути послідовною і систематичною.
Сонячні кіловати посеред обійстя: реалізація сонячного проєкту у с. Топорівці*

Сонячну електростанцію потужністю 36,72 кВт ввели в експлуатацію у грудні 2020 року.
Медичний центр Altero: у вас завжди є вибір!*

Чуйність, розуміння, чесність та право вибору пацієнта – філософія Altero.
Чи потрібно заїздити на СТО взимку? У Шинному центрі "ReZinka" розповіли про причини ДТП і як їм запобігти!*

Як же вберегтися від ДТП та від чого залежить справність автомобіля у зимовий період, розповіли фахівці шинного центру ReZinka.
Нові магазини та нові можливості: цьогоріч «АТБ»  дивуватиме мешканців Буковини*

Наразі маємо нові можливості та чекаємо від "АТБ" приємних новин.
Набридло жити у багатоповерхівці? Приватні будинки і дуплекси за Чернівцями чекають на своїх власників!*

До початку будівництва ви маєте можливість придбати помешкання мрії за акційною вартістю.