Щойно народившись (у січні 1967 року), чернівецька "молодіжка" одразу почала притягувати до себе все нове, прогресивне і, кажучи по-сучасному, модне. У редакції запровадили традицію щовівторка запрошувати на зустріч цікавих і відомих людей. Були це не тільки місцеві знаменитості на зразок видатних акторів Чернівецького муздрамтеатру Петра Міхневича та Галини Янушевич. Бували в редакції й львівські (Федір Стригун, Святослав Максимчук), київські (Лариса Кадирова, Олег Борисов), московські (Аркадій Райкін, Михайло Царьов) зірки. Щоправда, тоді їх зірками ще не називали.
Розповідають, що Олег Борисов заочно закохався в одну зі співробітниць редакції, коли вона вела з ним телефонні переговори щодо візиту до Чернівців. Він приїхав з подарунком для неї – дорожезним імпортним кремом. Візити молодих, але вже дуже популярних акторів, звісно, бентежили дівочу половину колективу. Але одна зустріч – навесні 1967 року – була особливо романтичною: дівчата "Молодого буковинця" потонули в очах Івана Миколайчука. Цю щасливу мить зафіксував на фотоплівці легендарний фотокореспондент "МБ" Василь Балацький.
Стильна дівчина з відкритою посмішкою, яка торкається букету в руках Миколайчука, – це Тамара Севернюк. Завдяки її щоденникам ми й маємо змогу дізнатися подробиці історії цієї фотографії. Іван Миколайчук тоді здійснював тріумфальне турне Україною після прем’єри фільму "Бур’ян", в якому зіграв головну роль. Він щойно повернувся з Аргентини, де на кінофестивалі презентувалися "Тіні забутих предків". Одне слово, він був на вершині своєї слави. І неприховано з цього радів.
– В Аргентині є звичай: якщо актор подобається, шанувальники намагаються відірвати собі якийсь шматочок від його одягу, – розповідав під час зустрічі Іван. – Тож я з гордістю привіз додому подерті костюми.
"Він дотепний, ерудований, – записала Тамара Севернюк у своєму щоденнику. – А очі – вмерти можна!..".
– Це було моє перше інтерв’ю з Миколайчуком, – розповідає Тамара Артемівна. – Він потім ще зробив запис у моєму щоденнику. Написав: "Тамаро, я дуже хочу, щоби Ви були найщасливішою. Визнання Вам цілу торбину!"
Несправедливо було б сказати, що лише дівчата були у захваті від зустрічі. Є на цьому знімку і відомий журналіст та редактор Володимир Михайловський, для якого Іван Миколайчук був і залишається взірцем творчої особистості та патріота.
– Ми слухали його, як зачаровані, – розповідає Володимир Іларіонович. – Він багато і захоплено говорив про свою Чорторию, про свої почуття до Буковини... Ще до цієї зустрічі мені багато розповідав про Миколайчука його вчитель Петро Міхневич. А потім я почав досліджувати творчість Івана. Найбільше мене вразив епізод, переказаний його дружиною Марією Євгенівною. Якось у Миколайчуків удома хтось із гостей дозволив собі сказати нешанобливе слово про українство. Іван одразу ж встав, підійшов до дверей, відчинив їх і спокійно, але твердо сказав: "Прошу вийти".
Є на знімку журналісти не лише "Молодого буковинця", і не лише газетярі. Наприклад, телевізійник Василь Довгий, радійник Жан Макаренко. На такі цікаві "вівторки" приходили журналісти з інших газет, радіо та телебачення. "Молодий буковинець" перетворювався на такий собі клуб творчої молоді, і попереду були нові зустрічі та відкриття.