Стару Жучку забудують гіпермаркетами, багатоповерхівками і котеджами

– У недалекому майбутньому мікрорайон Стара Жучка має великі перспективи, – запевнив головний архітектор міста Сергій ГОМОНОВИЧ. – Передусім це стосується вулиці Хотинської, яка поступово перетворюється на комерційно-бізнесовий центр Чернівців. Саме тут розміщена найбільша кількість гіпер- та супермаркетів: "Епіцентр", "Караван", "Боянівка"... А проект реконструкції приміщення будівельної фірми "Євробуд-ХХІ" здобув на конкурсі в Києві призове місце. Ним передбачено розширення торговельних площ, а також спорудження дитячого Інтернет-кафе та комплексний благоустрій навколишньої території. Незабаром відкриється друга черга меблевого супермаркету "Пан Диван". Земельні ділянки на вулиці Хотинській – серед найдорожчих у місті. Та, незважаючи на це, їх швидко розкуповують. У зв’язку з відкриттям на Хотинській потужних торговельних центрів тут спостерігається великий наплив транспорту. Тому наступного року вулицю планується розширити. Вже розробляється проектна документація.
Відповідно до генерального плану забудови Чернівців, на перехресті вулиць Хотинської-Калинівської передбачено спорудження центрального автовокзалу. Оголошено інвестиційний конкурс. Цим проектом зацікавилося чимало відомих вітчизняних і закордонних фірм, зокрема з Німеччини та Ізраїлю. До кінця року ми повинні визначитися з інвестором. А вже наступного розпочнеться будівництво автовокзалу.
На аукціоні продано земельну ділянку на розі вулиці Калинівської, де буде споруджуватися центр комерційного призначення. Нарешті завершиться спорудження довгобуду на вулиці Хотинській. Там буде житло та готель, а на першому поверсі – об’єкти соцкультпобуту. Інтенсивно забудовується і вулиця Калинівська. Ринок у недалекому майбутньому поступово переросте у великий торговельно-бізнесовий центр.
Щодо житлового будівництва, то від вулиці Дібровецької до Александрі, на місці теперішніх городів, планується багатоповерхова забудова з підключенням комунікаційних мереж. За вулицею Лук’яновича споруджуватимуться котеджі, а вздовж траси – об’єкти сервісного та побутово-комерційного призначення.
Тим часом розпочати масштабне будівництво на Старій Жучці заважає найбільша проблема мікрорайону – підтоплення як з річки Прут, так і з навколишніх ставків, які під час паводків дуже розливаються. Львівський інститут "Діпроводгосп" розробив концепцію захисту від паводків усього міста, в тому числі й Садгори та мікрорайону Стара Жучка. На це необхідно приблизно 120 мільйонів гривень. І більша частина коштів повинна піти на Садгірський район. Передбачено, зокрема, продовження захисної дамби до моста, що на вулиці Московської Олампіади, та спорудження акумулюючих ставків, які будуть відкриватися та заповнюватися під час дощів. Це дасть змогу вберегти Садгору і, зокрема, Стару Жучку від підтоплень, зробити їх більш привабливими для інвесторів та розпочати тут інтенсивне житлове будівництво.

Гордість району
Зведуть перший в Україні завод з виробництва біопального
Незабаром цукерня, як старожили називають цукровий завод, споруджений понад століття тому, змінить своє призначення. Замість солодкого продукту тут виготовлятимуть біопальне. Тепер взамін цукрового буряку доведеться висаджувати кукурудзу, яка, власне, і стане основною сировиною для першого і поки що єдиного в Україні заводу з виробництва біоетанолу. Його будівництво обійдеться у понад півмільярда гривень. Приміщення цукрового заводу та навколишню територію вже викупило Дніпропетровське підприємство "АМ Груп". Споруду, яка вважається пам’яткою архітектури, буде відреставровано. Зараз демонтується старе обладнання. Замість нього буде встановлено сучасне французьке. І працювати доведеться за французькими технологіями.
Завод випускатиме 100 тисяч тонн біоетанолу на рік.

Історична довідка
Колись тут були цукроварня, броварня, молочарня і летовище

Поселення на лівому березі річки Прут під назвою Стара Жучка – одне з найстаріших у Садгірському районі. Вперше воно згадується 19 березня 1537 року в грамоті Петра Рареша. Позначено його і на карті відомого французького картографа Боплана. Писарі господарської канцелярії подавали назву села в різних варіантах: Жушка, Джушка, Шушка. Існує припущення, що походить воно від річечки, яка протікала через поселення і називалася чи то Журчка, чи то Джурчка. Згодом у повсякденній вимові це складне слово спростилося до сьогоднішньої назви. До речі, у грамоті 1537 року згадується про "поток сєлскій", на якому колись стояв великий млин, власником якого був єврей. Зберігся цей потічок і донині, щоправда, вода в ньому вже весело не дзюрчить і не крутить жорна, а ледь-ледь жебонить. У румунський період поселення перейменували на Моший Веки. Цю назву запозичили в одного із сільських кутів – Мушиї чи Мошиї, проте вона не прижилася.
На Старій Жучці було споруджено перший у Чернівцях промисловий об’єкт – гуральню, де виготовляли спирт. Розташувалася тут і одна з найбільших у Румунії цукроварень, де в осінній період знаходили роботу сотні буковинців. Щорічно тут виготовляли дві тисячі вагонів нерафінованого цукру. Фабрика належала королівському двору. Оскільки на цукор було накладено дуже великі податки, коштував він дорого. Тому бідне населення часто не мало змоги купити його.
Була на Старій Жучці і велика броварня, де виготовляли надвичайно смачне пиво. А 1923 року в поселенні заснували молочарню Комаровського, відому під маркою "Елка", яка згодом стала однією з кращих у краї і відкрила свої філії у багатьох буковинських селах. 1938 року щоденний випуск масла зріс до 1500 кілограмів. Його продавали в багатьох містах Румунії. Крім того, великого попиту зажили сметана та сир.
Навпроти Старої Жучки був пором, на якому можна було переправитися на правий берег Пруту. Складався він із двох човнів, покритих балками, на яких можна було розмістити лише один віз. Тому охочим переправитися на інший берег з вантажем інколи доводилося чекати не один день. Про цей пором згадується ще 1408 року. Спершу він належав князеві, а в середині XVIII століття воєвода передав його монастиреві Гореча.
Напередодні Великої Вітчизняної війни на території поселень Стара Жучка і Рогізна розташувалося летовище для радянських військових літаків. Однак воно було повністю зруйноване німецькими бомбардувальниками 22 червня 1941 року.