Аж тепер, коли сформовано уряд, можна поміркувати над тим, що з цього може вийти. Тобто, чого очікувати від гіперактивної діяльності цього уряду та якою може бути подальша політична доля особисто пані Прем’єр-міністра. Аналізів і прогнозів – безліч. Проте усіх їх можна об’єднаи у дві великі групи. (Звісно, якщо не враховувати прогнози астрологічні, а вони обіцяють Щурові (рік Юлії Тимошенко) щастя як у справах, так і в коханні).
Отож, про дві групи аналізів і прогнозів. Суто оптимістичних і компліментарних нема. Бо навіщо? Про те, ЩО буде зроблено, і що це таки БУДЕ зроблено, коротко, яскраво і переконливо сказала у своєму програмному виступі сама Ю. Тимошенко. Є прогнози – песимістичні і помірковані, тобто з претензією на об’єктивність.
Перші прогнозують не просто крах за аналогією 2005 року, а крах із незворотними наслідками. За їхніми схемами Юлю-прем’єра погубить те, з чим вона і виграла останні вибори, а саме – надмірний популізм. До нього додадуться погіршення стосунків з Росією та хвороблива підозра Ющенка щодо президентства. Підвищені соціальні виплати (а вона змушена це робити, бо – популізм) будуть розкручувати інфляцію, що, в свою чергу, вимагатиме подальшого підвищення виплат, а потім усе знову вже на новому витку спіралі, але не до безкінечності… До цього додасться "холодна" (доларів 200 з гаком за тисячу кубів) ціна на газ на тлі необхідності підвищення ціни для населення. А секретаріат президента зі свого боку "допомагатиме", як свого часу "допомагала" попередньому урядові Тимошенко РНБОУ Порошенка.
Помірковані аналітики будують свої прогнози на ключовому моменті "якщо". Якщо соціальні виплати здійснюватимуться відповідно до темпів зростання економіки. Якщо не загостряться стосунки з Росією з важкими наслідками для газової справи через чорноморські маяки, УПА, мовне питання та інші дражливі для Москви речі. Якщо Ющенко увірує, що Юля на президента сама не піде, а допомагатиме йому і дасть хлопцям з Банкової (де його секретаріат, хто не знає) команду допомагати уряду без лапок. Якщо реприватизація (тих об’єктів, де справедливість було порушено і за неї тепер треба боротися) не надто налякає інвесторів. Якщо усе це та інше станеться, тоді це може бути цілком успішний уряд.
Особисто для Юлії Тимошенко є ще гострі справи військового призову та повернення радянських заощаджень. Але перше питання вже майже розв’язано: я хотіла, мені не дали, самі знаєте хто… і взагалі ці чоловіки… Щодо заощаджень, то всі розуміють, що виплатити їх неможливо в принципі, але можна хоча б почати виплачувати, підтримати надію, яку відродили у виборців на виборах, і дати їй протриматися до виборів наступних. Президентських.
Але хто б які прогнози не будував як щодо долі цього уряду, так і щодо особистих політичних перспектив його керівника, виходити він має з двох засадничих речей: Юлія Тимошенко володіє непритаманною для українців цілеспрямованістю в досягненні бажаного (влади, наприклад) та нестримною схильністю до популізму. З таких політиків виходять або успішні реформатори, або затяті автократи.
