Життя дворічному братикові та свій будинок від вогню врятував першого листопада 12-річний Олександр Дуда з Борівців, що на Кіцманщині. Він виніс братика з кімнати, де сталася пожежа, та самотужки погасив вогонь. У невеличкому будинку мешкають 41-річна жінка та її троє синів - 12-річний Олександр, чотирирічний Станіслав та дворічний Віктор. Жінка сама виховує хлопців, родина значних статків не має.
Поблизу старенького будинку порається господиня. У дворі лежить обгорілий диван, шматки розплавленого пластику. Вікна однієї з кімнат розчинено навстіж, видніються закіптюжені стіни. До кореспондентів "МБ" підбігають двоє маленьких хлопчиків. З хати виходить підліток з чорними від сажі руками – Олександр. Він допомагає матері прибирати на згарищі. Дізнавшись, хто ми, жінка гукає йому: "Саша! Йди вмий руки. Тебе для газети будуть фотографувати!"
– Моя старша донька виходить заміж, тож я того дня пішла до майбутньої свахи, щоби допомогти готуватися до весілля. Не було мене чотири години, – розповідає Василина ДУДА, мати Сашка. – Я дітей сама виховую, тож залишила малих на Сашка. Він у мене хлопець самостійний. Коли повернулася, побачила, що вікна в одній з кімнат відчинені, а вся кімната обгоріла. У мене серце тьохнуло. А Саша побачив мене і каже: "Все нормально, я все погасив". Якби не він, могло б закінчитися набагато гірше. Сашко зі Станіславом пішли гратися на двір, а Вітя – наймолодший – залишився вдома. Він грався на дивані. Неподалік була вішалка, на якій сумочка висіла. Він сумочку відкрив, дістав звідти сірники і почав ними чиркати. Ось диван і загорівся.
– Я грався на вулиці і побачив, що з-під даху йде дим. Дуже злякався за Вітю, – розповідає Олександр. – Братик попросився спати, тому я його вклав на дивані, а сам зі Стасиком пішов гратися. Забіг до хати, а там – все в диму. Побачив, що диван горить, і вхопив з нього Вітю. Виніс його на вулицю, повідчиняв всі вікна у кімнаті, побіг і перекрив газ на трубі. А потім почав витягувати воду з колодязя, наливати у відро і гасити вогонь. Скільки відер приніс – навіть не пам’ятаю. Гасити вже було не страшно. Було страшно, коли побачив дим з хати, бо знав, що там Вітя.
Сашко тягав воду з колодязя глибиною метрів 10. Робити це доводилося руками, бо лебідки в колодязя немає. На питання, звідки він дізнався, як треба діяти під час пожежі, каже, що бачив по телевізору.
– Ми ж тільки нещодавно капітальний ремонт зробили, – бідкається пані Василина, – стелю пластиком оббили. Від вогню він весь поплавився. Мусимо зараз у бабусі жити, бо у вцілілій кімнаті конвектор зламався, а потрібну деталь ще не привезли. Але добре, що обійшлося тільки цим. Головне, що діти живі і здорові. Вітя навіть і не злякався. Бачите, як бігає цей палій, – так жартома називає мати малого винуватця пожежі. Він на запитання: "Вітю, ти що зробив?", – насупившись, відповідає: "Вогонь запалив".
– Добре, що Саша зметикував, що робити, – продовжує пані Василина. – Це ж не кожен дорослий зможе так швидко відреагувати. Я коли це все побачила, сама розгубилася. Сашкові, щоби перекрити газ, довелося лізти по трубі до крана, який розташовується вище його росту. Хлопчик ще не знає ким хоче стати, коли виросте, але рідні вже йому пророчать кар’єру рятувальника.
Олексій СМИРНОВ, помічник начальника ГУМНС області:
– Хлопець діяв абсолютно правильно. Щоби людина загинула від отруєння чадним газом, вистачає декількох хвилин. Тому Сашко найперше виніс дитину на свіже повітря. Потім, відчинивши вікна, здійснив димовиведення, щоби самому, коли буде гасити вогонь, не отруїтися. Перекривши газ, він попередив його загоряння, а потім приступив безпосередньо до гасіння вогню. Він навіть крикнув одному із хлопців, які гралися на вулиці, щоби сказав комусь із дорослих про пожежу. Сашко ризикував своїм життям. Заради порятунку брата та будинку зреагував так, що йому може позаздрити будь-хто із дорослих.
Кандидатуру Сашка керівництво облуправління МНС пропонуватиме на участь в акції "Герой-рятувальник року".
