– Найщедрішу коляду ми отримали у розмірі ста доларів особисто від одного викладача, – розповідає Павло Івончак, студент філологічного факультету ЧНУ. – Наколядували також DVD-плеєр на університетському конкурсі колядок та майже півтори тисяч гривень в оселях знайомих і викладачів. Обійшли майже 15 помешкань. У кожній оселі щедрували близько півгодини.
На Різдво і Маланку хлопці та дівчата аматорської фольклорної групи філологічного факультету переодягаються у костюми колоритних персонажів – страшного Діда, Солдата, Лікаря, Цигана, Кози, Чорта, Молодої дівчини. Маланкують переважно у тих хатах, де живуть незаміжні дівчата. Раніше до свята Маланки дівчата повинні були прибрати свої помешкання, бо якщо у пічці був попіл, то Чорт вигрібав його звідти і робив збитки.
Пасажири у маршрутці підспівували колядникам
Минулого року Павло маланкував в образі Діда.
– Я одягнув кожуха навиворіт, причепив бороду, одягнув величезний капелюх до одного метра в діаметрі, а також сплів собі батога довжиною до п’яти метрів. Капелюх носити дуже важко, тому мотузками краї головного убору прив’язуються до плечей. Батіг плетуть у дві стрічки із повісми (рослинних волокон – ред.). Вага може сягати 15 кілограмів, тому його обв’язують довкола пояса, щоби легше було нести. Коли йдеш вулицею, б’єш батогом об землю і сповіщаєш про наближення щедрівників. Люди на вулицях Чернівців на таке костюмоване дійство реагують неоднозначно. Дівчата, наприклад, ледь змогли набрати код замка на вхідних дверях будинку, щоб сховатися, – так перелякалися наших образів. Деякі люди запрошували маланкувати до своїх квартир. Дехто дорогою кидав нам по 20-30 гривень. Вночі ми випадково потрапили до квартири сусіда нашого замовника, оскільки останній спав і не чув, коли ми прийшли. Господар сусіднього помешкання кинув до спільної скарбнички майже сто п’ятдесят гривень. Тієї ночі ми додатково "заробили" близько п’ятдесяти доларів. Минулої Маланки ходили вулицями Лук’яна Кобилиці, Шевченка, Кочубея, Зеленою та вулицею Московської Олімпіади. А наступного дня, на Святого Василя, поїхали маланкувати до нашого викладача у Мамаївці. Коли поверталися до Чернівців, маланкували у маршрутці. Люди нам підспівували, але водій від оплати за проїзд не звільнив (сміється – ред.). А у тролейбусі дідусь навіть сказав: "Діти, дякую вам, що повернули мене у дитинство". Усього нас маланкувало п’ятнадцятеро.
Сьомого січня – Різдво Сонця,
а тринадцятого – Різдво Місяця
– Коляда до нас прийшла з дохристиянських часів (близько VI століття), коли ще дотримувалися язичницьких обрядів, – коментує фольклорист Василь КОСТИК, доцент кафедри української літератури та журналістики ЧНУ. – Після запровадження християнства у Х столітті коляда набуває чітко вираженого християнського характеру. Відбулося накладання язичницьких та християнських традицій. У пізніші часи змінилося функціональне призначення коляди. Раніше коляда була присвячена Різдву Сонця сьомого січня, а щедрий вечір 13 січня – Різдву Місяця. Потім – Різдву Христовому та Святу Меланії. Церква визнає Свято Меланії, але не визнає самого язичницького обряду маланкування, тому що на Маланку люди переодягаються в антропоморфні та передусім зооморфні персонажі (Коза, Ведмідь, Чорт). Церква називає маланкування "бісівським плясанням". Тому день Святого Василя, 14 січня, вважається днем очищення від них. Маланкарів кидають у воду для очищення, бо вважається, що в образі зооморфного персонажу людина перебрала на себе "нечисту силу", тобто негативну енергію.
Образи керівників держави у Маланці з’явилися лише тепер
– Сьогодні функція обряду коляди та маланки має розважальну функцію. У ХХІ столітті з’явилися нові антропоморфні маски сучасних керівників держави – президента, прем’єр-міністра, відомих політиків, – розповідає Василь Васильович. – А найпершим завданням коляди було сповіщення радісної звістки – народження Ісуса Христа. У зв’язку із цим бажали щастя та добробуту. Тепер ця функція набула ще й жартівливої частини, а також перетворилася на збирання коштів. Матеріальний аспект коляди та маланки ХХ століття прийшов із радянською владою і має практичне значення. Храми та церква перебували у занепаді, а збором коштів під час свят колядники сприяли відродженню традицій.
Щедрівка від Василя Костика
(побутує у Веренчанці Заставнівського району)
Ой, сюда, сюда, до цього двора.
А у тім дворочку файно метено.
Файно метено, явір сажено.
На тім явір сім сокіл сидить.
Сім сокіл сидить, далеко
глядить.
Далеко глядить на сині моря.
На синім морі корабель пливе.
А в тім кораблі – грешная панна.
Грешная панна на ім’я Марія
(називається ім’я дівчини,
до якої приходять щедрувати – ред.).
Панно Маріє, перевези нас,
Перевези нас на той бік до вас.
Не перевезу, не маю часу,
Бо приїхав брат з воська, з войночки,
Та привіз мені два-три дарунці.
Перший дарунець – жовті чобітки.
Другий дарунець – золотий вінець.
Третій дарунець – срібний
перстенець.
Жовті чобітки – Марії на ніжки.
Золотий вінець – головку
солонець.
Срібний перстенець – пальчики вломець.
А по цім слові будьте здорові.
