Довідка
"Бурбуль" перекладається як "міцний сильний собака місцевої породи". Бурбулів використовували у Південній Африці при полюванні на хижаків. Причому собаки з легкістю могли впоратися з такою здобиччю, як леопард або гієна. Але по-справжньому здібності бурбуля виявляються під час охорони своєї території. Вже до семи місяців вага цуценят сягає 40-50 кілограмів, тож їхній ворог отримає гідний відпір. Сучасний бурбуль – це собака великих розмірів (зріст від 63 до 70 сантиметрів і навіть більше) з міцним скелетом та чудовою мускулатурою. При цьому відсутні такі недоліки як кволість, важкість, флегматичність. Незважаючи на свій суворий характер, собака дуже ніжно ставиться до дітей. Оскільки бурбуль вважається національним надбанням Південноафриканської республіки, тривалий час собак цієї породи неможливо було вивезти за межі ПАР. Чудова адаптація до кліматичних умов дозволяє південноафриканським бурбулям добре почуватися у квартирі та на дачі. А головне – господар бурбуля може цілком покластися на свого собаку в будь-якій ситуації.

Власниця південноафриканського бурбуля Абріса Естріта Форта Тетяна Захаренко пишається своїм вихованцем. Краще цуценя 2005 року, кандидат у чемпіони України 2006 року, чемпіон України з екстер’єру, кращий представник породи 2007 року, Абріс завжди викликає захоплені ( хоч і трохи перелякані) погляди перехожих. При цьому він анітрохи не зазнається. А починалося все… з серіалу.
Насправді бурбуль
не такий страшний,
як здається
– Хоча в мене вдома вже були кішка та собака, мені хотілося якогось ексклюзивного песика, – розповідає Тетяна. – Випадково натрапила на серіал "Нишпорки", де побачила собаку породи південноафриканський бурбуль. Мені дуже сподобався цей песик, і я вирішила придбати собі такого ж. У серіалі його представляли як собаку-вбивцю, проте насправді все виявилося не так страшно. За свого Абріску я заплатила 1400 доларів. Мені не було шкода цих грошей, адже я їх не на вітер викидала. Мені хотілося мати собаку, якого я би могла дресирувати, пишатися ним. Що хотіла, те й маю.
У два роки Абріс важить 90 кілограмів і в холці має висоту 74 сантиметри. За день їсть три літри їжі – корм вранці, м’ясо з кашею та овочами ввечері. Дуже любить яловичину. Влітку споживає багато вітамінів – моркву, кабачки, фрукти. Знає всі команди, тільки лапу не подає. А коли йому кажуть, що він гарний, ствердно гавкає. А ще Абріс дуже любить цілуватися.
– Я гуляю з Абрісом вранці і ввечері, – каже Тетяна. – Коли собака хоче на вулицю, це відразу зрозуміло. Він починає штовхатися, стає під двері і скавулить. Він всюди хоче ходити зі мною. Навіть коли йду на роботу, Абріс скавулить і хоче, щоби я його взяла з собою. Тоді я йому кажу: "Абріско, почекай, Таня скоро прийде!" А коли приходжу, він радіє і лізе цілуватися. Тут йому потрібно обов’язково приділити хоча би п’ять хвилин – погладити, розповісти, як я його люблю. Тоді собака заспокоюється.
Бурбулі – впевнені
в собі тварини
Серед інших собак Абріс – лідер.
– У перехідному віці пес почав проявляти свій норов, – згадує Тетяна. – Адже це – сильний, впевнений у собі собака-лідер, який намагається головувати серед інших собак, тому йому все ж таки потрібно показати, хто в домі господар. У такі хвилини я наказувала йому лежати, а ця команда вже означає покору. Також поплескувала його по шиї, а він цього дуже не любить. Зараз Абріс дуже слухняний. У цьому заслуга і досвідченого дресирувальника Сергія Присикаря, який майже півтора року займався з собакою і багато його навчив. Абріс цілком адекватно на всіх реагує, ніколи ні на кого не кидається. Якось трапився курйоз, коли один журналіст хотів, щоби собака йому погавкав у мікрофон. Абріса саме тоді вчили відмовлятися від корму, тож простягнуту руку він розцінив по-своєму – гавкнув і відштовхнув мордою мікрофон. Журналіст тоді дуже злякався, і навіть мені стало лячно. А взагалі Абріс дуже врівноважений собака, тож його кожен може погладити. Хоча я знаю, що в потрібну хвилину він завжди захистить мене.
Не влазить ні у ванну, ні в душову
Звісно ж, Абрісові, зважаючи на його чималі розміри, потрібно багато простору та уваги від господарів.
– Раджу всім, хто хоче завести південноафриканського бурбуля, добре подумати і оцінити свої можливості – чи під силу вам буде впоратися з таким собакою, – каже Тетяна. – Він багато їсть, постійно рухається, і в квартирі пахне все ж таки псом, а не квітами. Линяє увесь рік, тому вологою ганчіркою потрібно постійно знімати з нього полиняле хутро. У гарну погоду я купаю його не більше одного разу на місяць. Ні в ванну, ні в душову кабінку він не влазить, тому купаю його просто на підлозі у ванній кімнаті біля стоку. На воду собака реагує спокійно, але плавати чомусь не вміє – відразу починає тонути. Абріс ніколи нічого не нищить у квартирі, але вже якщо щось виробить, то за всі рази. Якось він чогось злякався у сні і з несподіванки так зірвався на лапи, що зачепив телевізор і розбив його. А так більше нічого не траплялося. Абріс любить всіх членів сім’ї, але мене все ж таки найбільше, – хвалиться Таня. – Куди я – туди й він. Я на хвилинку до дзеркала – і він за мною суне. Аж набридає іноді. Коли хоче гратися, то краще йому поступитися, бо все одно не відчепиться. Приносить в зубах мотузку і тицяє мені до рук, щоби я з ним тягалася. А куди мені до нього? Не боїться Абріс нічого – ні гудіння фена, ні пилососа, ні пострілу петард. Тож мені з ним теж немає чого боятися. Ось такий у мене собака. Якби за Абріса мені пропонували мільйон доларів – все одно не віддала би!

ПОРАДИ ФАХІВЦЯ

Голова Чернівецької обласної федерації спорту з собаками Сергій ПРИСИКАР:
– Перед тим, як придбати південноафриканського бурбуля, варто добре подумати і порадитися з професіоналами. По-перше, з собаками цієї породи бажано постійно займатися і вміти керувати ними. Якщо хоча би на місяць "розслабитися" і не демонструвати собаці, хто вожак, він може перехопити лідерство і з’являться проблеми. Тому таких песиків варто брати людям, які вже мають досвід спілкування з собаками. Також майте на увазі, що для утримання цих тварин потрібні чималі кошти на відвідування ветеринарів, дресирування, багату на вітаміни та кальцій їжу. Звісно, зважаючи на чималі розміри південноафриканського бурбуля, життя в однокімнатній "малосімейці" йому не підійде. Не варто також тримати його у вольєрі. Хіба що це буде вольєр великого розміру, утеплений і з не слизькою підлогою, інакше собака може пошкодити собі лапи. Оскільки цуценята південноафриканського бурбуля дуже швидко ростуть, кістки та суглоби не встигають за їхнім ростом. Тому рекомендую до чотири-п’ятимісячного віку не дозволяти цуценяті стрибати, коли йдете сходами, беріть цуценя на руки, інакше воно може травмуватися. З цуценятами бажано гуляти три-чотири рази на день, з дорослими собаками вистачить і дворазових прогулянок. Загалом південноафриканські бурбулі – чудові охоронці. Не забувайте про фізичні вправи – чим більше собаки будуть рухатися, тим спритнішими та повороткішими вони будуть, що вплине і на їхні охоронні якості.