Благодійний концерт юної співачки Аліни Гросу четвертого вересня на площі Філармонії став подарунком не лише для школярів, але й для дорослих. А перед виступом Аліна розповіла журналістам, як планує перемагати на відбірному турі дитячого "Євробачення-2007".– Свою першу прес-конференцію я давала, коли мені було п’ять років, – розповіла Аліна. – Тоді я майже нічого не розуміла і на запитання "Чого б ти найбільше хотіла в своєму житті?" через дитячу наївність відповіла: "Найбільше я б хотіла зараз поїсти. Але мама не дозволяє. Каже, що я пухкенька". Тепер я з посмішкою згадую ті роки, адже відтоді все змінилося. Сьогодні я найбільше хочу перемогти у відбірному турі дитячого "Євробачення-2007", який відбудеться 22 вересня у таборі "Артек".
– Як ставляться до тебе журі й учасники, зважаючи на твою популярність?
– До мене ставляться дуже прискіпливо. Журі навіть не дозволило мені доспівати пісню до кінця. Сказали, що вони й так знають, як я співаю. Мене це образило. А серед учасників конкуренції не відчуваю. Вони всі – мої друзі. Умови участі у дитячому "Євробаченні" дуже суворі. Дитина повинна сама написати пісню. Для кожного конкурсанта – талановитий він чи ні – це важко зробити. Моя пісня називається "Арена". Музику до неї я написала сама.
– Навчання не страждає через роботу артиста?
– Мене запитали: "Що ти обираєш – кар’єру чи науку?" Я обрала кар’єру. Навчаюся у восьмому класі в екстерн-школі. Стало ще важче вчитися, тому що я навчаюся вдома сама. Вчителі не дають мені жодних поблажок. Я сама повинна виконувати всі завдання. Потім приходжу до школи і складаю іспити. Деякі люди вважають, що коли я виросту, то буду неосвіченою. Навпаки – коли займаєшся сама, немає однокласників, які можуть підказати чи поділитися шпаргалками. Усе доводиться робити самостійно. Навчальні дисципліни даються мені легко. Алгебра та геометрія – чудово. Українська, російська, англійська мови – теж добре. А географія – взагалі супер.
– Про яку професію ти мріяла до того, як стала співачкою?
– Я з дитинства любила співати. Свою першу пісню заспівала у три роки. На професійній сцені – з чотирьох. Якось ми їхали в автобусі, і я заспівала "Ой, цветет калина". Мені аплодували лише декілька людей, але тоді я зрозуміла, що хочу співати на великій сцені. Ще б хотіла здобути професію дизайнера та акторки. Бути кухарем чи секретарем не хочу. Люблю допомагати мамі на кухні, але не більше.
– Чи змінився твій розпорядок дня у зв’язку з "Євробаченням"?
– Ні, але ще додалася акробатика. Прокидаюся о сьомій ранку, роблю гімнастику, трошки їм, бо я ж на дієті, а потім займаюся хореографією, вокалом, акробатикою, грою на фортепіано, англійською мовою, акторською майстерністю тощо. А влітку займалася ще й шкільними дисциплінами. Бо я ж поїду в "Артек", а там у мене точно не буде часу вчитися. Тому все літо працювала над темами, які пропущу.
– Аліно, ти виглядаєш дуже дорослою, а продовжуєш співати дитячі пісні...
– А люди кажуть навпаки: "Ти така маленька, а співаєш пісні про кохання. Що це означає?". Хочу сказати, що у дорослих є своє велике кохання, а у дітей – своє маленьке. І у свої дванадцять років не хотіла б швидко ставати дорослою. Хочу, щоби моє дитинство минало дуже повільно.
– Маєш вже досвід любовних історій?
– Хлопці закохувалися в мене ще з двох років. В дитинстві любила всіх обіймати і цілувати. А тепер хлопці мене обіймають і цілують. Не можу сказати, що в мене є бойфренд. Але на дискотеку ми з ним вже ходили. Йому 15 років. До речі, на дискотеку я потрапила вперше.
– Яку музику слухаєш?
– Я – меломанка. Слухаю не тільки "попсу", але й R’nB’, реп, рок, навіть "кислоту" та шансон. Усіх українських артистів дуже люблю, поважаю і слухаю. Серед зарубіжних виконавців надаю перевагу "Linkin Park", деколи слухаю "Tokio Hotel". Дуже люблю Крістіну Агілеру та Мадонну.
