Для мешканців мікрорайону "Гравітон" просторе подвір’я школи №28 стало своєрідною відпочинковою зоною, бо навколо – справжній оазис краси: зеленіють берізки, клени, липи, плакучі верби, багряник, який спалахує восени яскраво-пурпуровими фарбами, кущі самшиту, цвіте бузок, жасмин, райські яблуні, екзотичні – форзиція, спірея, інжир, який навіть почав плодоносити, магнолія. На клумбах – понад 50 видів квітів: нарциси, тюльпани, півонії, крокуси, троянди, в’юнок, ромашки, іриси... У шпаківнях тут виводяться пташенята, можна почути кування зозулі та солов’їний спів. Усю цю красу створила зі своїми вихованцями вчителька біології Серафима Жарікова. Завдяки їй всі учні та вчителі, навіть директор Тамара Яковлева, захопилися квітникарством.
– Мене здивувало те, що найбільше люблять саджати дерева та квіти і доглядати за ними двієчники та бешкетники: охоче беруть у руки лопати і відра, копають, поливають, – розповідає Серафима Георгіївна. – Ці діти відкрилися мені зовсім з іншого боку. Ми навіть розробили проект "Клумба" – і за кожним класом закріпили певну ділянку. Там учні здійснюють науково-дослідницьку роботу: спостерігають за рослинами, ведуть записи у щоденниках, фіксують все на фотоплівці. Школа бере активну участь у всіх екологічних заходах. Скажімо, на зсувонебезпечному схилі, що спускається до Гарячого Урбану, ми цьогоріч висадили майже 500 дерев .
Серафима Георгіївна пригадує, як 17 років тому вперше переступила поріг школи. Тоді в кутку подвір’я зеленіла лише одна верба, ще не зрубана будівельниками. Довелося починати з нуля. Першого року зібрали з учнів по карбованцю, придбали берізки та плакучі верби. Згодом підключилася міська екологічна служба, допомогла придбати та привезти з Івано-Франківщини сріблясті ялинки, туї, кипариси, самшит – і за один день школа перетворилася на зелену казку. Та раділи недовго – за лічені дні все знищили: щось вкрали, щось поламали. Згодом те ж саме сталося з трояндами: з тисячі висаджених кущів залишилося лише декілька. На Новий рік зрубали всі сріблясті ялинки – збереглася лише одна-єдина. І так щороку: школярі саджають, а хтось безжально нищить. Вчителька показує засохлі берізки, які хтось надрізав знизу ножем.
– Коли побачила таке, серце весь день боліло, – зізнається Серафима Георгіївна. – Коли в мене поганий настрій, одразу ж біжу щось садити чи полоти – і стає легше. Колеги дивуються, що я після уроків чи не щодня йду на дачу, а мені там добре серед квітів і рослин.
Заходимо із Серафимою Георгіївною до її кабінету біології, який визнано кращим у місті. Він весь потопає у зелені вазонів. Їх понад сто. Тут і високі фінікові пальми, і екзотичні – монстера, банани, лимон. Вчителька хвалиться двома паростками авокадо, які виросли з кісточки. Каже, що довелося чекати на них майже три місяці. А ось черешок банана взяла у своєї сестри, котра теж кохається у рослинах та квітах.
– Це в нас від мами, – каже Серафима Георгіївна. – У нашій хаті все було закладено вазонами, а на подвір’ї весь час щось цвіло. Тому навіть брат захоплюється цією справою. Мене підтримують мій чоловік та діти. На території школи росте берізка, посаджена сином-першокласником – зараз він уже студент третього курсу геофаку ЧНУ. А донька пішла навчатися на біологічний факультет. Отож в нас це захоплення – сімейне.
Вдалося вчительці виростити і лимонне дерево, яке вже багато років плодоносить – щороку визрівають чотири-п’ять лимонів. "І що цікаво: цикл дозрівання лимонів такий самий, як виношування вагітності в жінок, – дев’ять місяців, – розповідає Серафима Георгіївна. – А бачили б ви, як я переношу пилок з однієї квітки на іншу пензликом під дружній сміх та жарти колег. Ми навіть запровадили в школі свято лимона. Коли плоди дозрівають наприкінці травня, збираються учні та вчителі, приносять тістечка та печиво – і починаємо пити чай із вирощеними власноруч лимонами. До речі, лимонник сприяє розумовій діяльності, тому біля нього дуже комфортно думається і працюється. Хоча особисто я, спираючись на власні спостереження, не вірю, що будь-які рослини можуть погано впливати на самопочуття людини. Все залежить від ставлення до них. Добрій людині вони ніколи не заподіють шкоди".
