Я дуже хвилююся, щоби з Ксенею не сталося чогось поганого, – плачучи, говорить жінка. – Вона – єдина у нас із чоловіком донька і дуже домашня дитина. Щоправда, останнім часом у нас дещо зіпсувалися стосунки. Ксеня вже одного разу втікала з дому в травні, але повернулася пізно ввечері. Казала, що їздила до Чернівців. Напевно, я і сама винна в тому, що так сталося, бо за роботою приділяла доньці мало уваги. Сім’я наша не забезпечена, і Ксеня цим дуже переймалася. Їй хотілося, як і її одноліткам, добре одягатися, мати дорогий мобільний телефон. Коли йшла з дому, взяла 90 гривень чоловікової зарплати. Я вже третій день ходжу чернівецькими вулицями, шукаю доньку. У Чернівцях у нас немає ні знайомих, ні родичів, тому не знаю, де і в кого вона ночує. Сподіваюся, що вона не поїхала далеко. Я хочу попросити доньку, щоби вибачила мені і поверталася додому. Обіцяю, що тепер у нас все буде по-іншому. (Н. Будна)
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватись або зайти на сайт під своїм ім'ям.
