"Капіталіст року за версією журналу "Контракти", "один із найбагатших людей України", співвласник газотрейдера "Росукренерго", який за 10 років перетворився з чернівецького пожежника на найбільшого приватного газотрейдера світу", – такими фразами рясніють повідомлення ЗМІ про Дмитра Фірташа. "МБ" завітав на один день у село Синьків Заліщицького району на Тернопільщині, де народився Дмитро Фірташ.
"Скільки гарного він зробив для села!"
Хата, в якій народився Дмитро Фірташ, нині порожня. Як розповіли односельці, її доглядають тесть та двоюрідний брат. У ній інколи зупиняється Марія Григорівна – мама Дмитра Фірташа – коли приїжджає.
Навідується у село і сам Дмитро Фірташ – на Великдень.
– Щиро спілкується з усіма, запрошує до себе однокласників, згадують шкільні роки, – розповідають сусіди.
Розчарованим буде той, хто уявляє собі будинок одного з найбагатших людей країни у вигляді триповерхового замку, що у буковинських селах є справою гонору. Насправді хата акуратна і зі смаком прикрашена, але одноповерхова – як і всі будівлі у Синькові.
У Синькові взагалі все інакше, ніж на Буковині. Вітаються там словами: "Слава Ісусу Христу", а відповідають – "Слава навіки". Усі гуртом ходять до ошатного греко-католицького храму (який власним коштом реконструював Дмитро Фірташ). Майже усі прокидаються о п’ятій годині ранку і прямують до теплиць із помідорами, за рахунок яких живе усе село. У пошані "Микулинецьке" пиво, з яким чоловіки виходять із сільського бару "У Галі", двері якого прикрашає табличка з філософським надписом "Не випив зранку – день пропав".
У центрі села – пам’ятник Богданові Хмельницькому, який, за переказами, зупинявся у Синькові. До 90-х років село так і називалося – Богданівка, але на хвилі демократичних перетворень літні люди згадали, що колись село називалося Синьків, бо жив тут чоловік Синько – ось і повернули стару назву. На заробітки з Синькова, де загалом мешкають 1200 людей, виїхали усього 34 особи. "Не їдуть, бо помідори вирощують, та й дітей немає на кого залишити", – пояснює сільський голова Ганна Підгірна.
– Вам добре – у вас є Фірташ, – кажуть мені сільські голови сусідніх сіл, – розповідає сільський голова Синькова Ганна ПІДГІРНА. – То правда, у мене немає слів, щоби висловити подяку Дмитрові Васильовичу. За нього у селі моляться усі, під час кожної служби у церкві молимося за здоров’я його сім’ї.
Скільки він зробив гарного для села! Церкву відбудував і реставрував повністю. Допомагає школі – перекрив дах, купив меблі, комп’ютери, увесь спортивний інвентар.
– Він думає і дбає про село. Йде людина бідна дорогою – він витягає 100 гривень: "Купіть собі щось", – додає мешканка Синькова Галина МУДРАК. – Хто звертався з села хворий – він допомагав фінансами. Під час вступу допомагає студентам. Він такий щирий, бо його родичі були простими, звичайними людьми. Вони вирощували помідори, як і усі, а то нелегка робота. І він допомагав батькам, тому і знає, що таке праця і як нелегко людям.
– Його батько був водієм, мати – зоотехніком у колгоспі, – продовжує сільський голова. – І він досі не гордий, звичайний, простий чоловік.
І мати його – дуже добра людина. Мені казала: "Я усе думаю, яку би ми згадку зробили, щоби щось було приємне у селі". А якось наш священик звернувся до Дмитра Васильовича: "Ось якби дещо поремонтувати церкву", – пригадує сільський голова. – Дмитро Васильович сказав: "Я вам дам відповідь, але ми усе обміркуємо у сімейному колі". Вони з мамою усе обговорили, і незабаром Марія Григорівна каже: "Приїдуть архітектори, усе обміряють". І реставрували церкву!
Кореспондент "МБ" побував у церкві Святого Миколая. Будівля вражає: від краси перехоплює подих. Як розповів паламар Іван Іванович, будівництво тривало менше року.
– Так гарно помальовано, як у нас, лише у декількох церквах в Україні, – каже він.
Паламар розповів, що привезений купол вагою понад 8000 тонн підняли спеціальним краном на самий Святвечір. Тоді багато хто плакав від щастя.
У школі найбільше любив фізкультуру
Про дитинство відомого односельця синьківці розповідають із не меншим захопленням.
– Дмитро Фірташ з дитинства був доброї душі, – пригадує Галина Мудрак, яка вчилася разом із ним у школі. – Був випадок: у одного хлопця був день народження. Той жив з мамою, батько помер, і жили вони бідно. То Дмитро продав свої кросівки, щоби тому хлопцеві справити день народження.
З приємністю згадує колишнього учня вчителька української мови Марія САЛАМАНДИК.
– Він вчився у мене з 5-го до 10-го класу. Був височеньким, худеньким хлопчиною. Завжди був спокійним. Найбільше любив фізкультуру: баскетбол і волейбол. До інших предметів? Ставився у міру можливості… коли як.
А ще люблять у селі переповідати історію про те, як він відповів своїй вчительці (майбутній тещі) про своє майбутнє.
– Його майбутня теща, – пригадує Ганна Підгірна, – усе казала до нього: "Ой, Чотири Кишені (у перекладі з німецької "фірташ" – чотири кишені), як ти думаєш жити, треба ж вчитися". А він сміється й відказує: "Якось буду!"
– Сьогодні ж усі в школі ним пишаються. Я і своєму синові кажу щодня: "Володю, треба так думати, так мислити і так йти крок за кроком уперед, щоби стати не як Фірташ, звичайно, бо не усі можуть стати такими ж, але слід хоч трошки бути маленьким Фірташем і чимось допомагати селу. Мало є таких людей, як Фірташ. Навіть ті, які мають гроші, дбають про себе. А він дбає про своє село, про людей, – каже сільський голова.
Про неоднозначні оцінки бізнесової діяльності Фірташа у селі говорять категорично: "Якби не він, у нас в Україні газ давно вже був би по 230 умовних одиниць. А він відстояв".
Для малої батьківщини людини, яка майже два роки вирішує питання газопостачання всієї України, проблема газу зовсім не чужа. Мешканці села зачитали листа, якого написали нещодавно Дмитрові Фірташу і збираються надіслати.
"Вельмишановний Дмитре Васильовичу! З вашою допомогою відроджується село: відбудовано церкву, відновлено роботу садка, триває ремонт у школі, відремонтовано сільський клуб. Це стало можливим тому, що ми маємо вас – нашого земляка, який пам’ятає своє рідне село. Щиро вдячні вам за вагому допомогу. Проте найбільшою проблемою для наших мешканців є те, що село досі не газифіковане. У Заліщицькому районі розпочали підведення газу.
Шановний Дмитре Васильовичу! Враховуючи ваш вагомий вплив, просимо допомоги у підведенні газу до Синькова. За дорученням мешканців села і з повагою до вас сільський голова Ганна Степанівна Підгірна".
У тому, що і цю проблему буде розв’язано, у селі ніхто не сумнівається – звикли.
