Незвичайний автомобіль виготовив чернівецький ентузіаст-конструктор Василь Лазаренко. Корпус авто змайстровано з дерева. Наразі авто має на спідометрі пробіг лише 19 кілометрів – це все, що Василь встиг накрутити рідною вулицею, адже без номерів він, як законослухняний громадянин, нікуди не виїжджає.
– Автомобіль – не декоративна модель, він може їздити, – розповідає Василь Лазаренко. – Ідея авто з дерева не нова, за кордоном подібні машини існують. Хоча загалом їх дуже мало – десь менше десятка, і немає жодного ні в Україні, ні в СНД.
Бажання зробити автомобіль з дерева виникло у мене під час перегляду журналу. Я взяв за основу "Opel Askona" 1981 року, повністю його відновив і відремонтував. Від кузова "Opel" залишився тільки каркас, до якого прикріплені дерев’яні частини. Метал я залишив лише там, де потрібно було для збереження міцності каркасу. А все металічне, що можна було, я зняв. Внаслідок цього машина стала важчою лише на 180 кілограмів.
На автомобілях Василь розуміється, тож усю роботу від початку і до кінця виконав сам. Лише замовив оббивку сидінь шкірою. Над витвором він працював півтора року майже без вихідних, і лише у вересні авто змогло виїхати з гаража.
– Всі дерев’яні авто, які існують у світі, – це копії певних моделей, – пояснює Василь Лазаренко. – А я хотів зробити щось оригінальне, своє. Крім того, мабуть, кожен автолюбитель мріє мати і ретро-автомобіль, і сучасний. Ось я й вирішив поєднати їх в одному. Отож лівий бік моєї машини – це сучасний стиль, правий бік – ретро, точніше, стиль 30-х років ХХ століття. Тут і відповідне скло, і великі круглі фари, і бампер. А в салоні стилі змішані, тут поєднані дерево, метал, шкіряні сидіння.
Спочатку Василь намалював ескізи, технічні малюнки – він закінчив індустріальний технікум за фахом "технік-механік", отож впорався сам. Всі дерев’яні частини зроблено з масиву дуба, а не шпону. Василь використовував брус мінімум два на два сантиметри. Деякі елементи складаються з брусків, склеєних і скріплених між собою шурупами.
Чимало проблем виникло під час підбору металевих частин, адже у місті немає можливості виготовити нікельовані чи хромовані деталі. Тому довелося використовувати меблеву фурнітуру.
В авто – рідний карбюраторний двигун, об’ємом два літра від "Opel Askona", після капремонту. Багато деталей і вузлів замінено. Під капотом усе різнокольорове – синього, червоного та інших кольорів. Розфарбовування вузлів і агрегатів теж є одним із елементів декору.
Тепер перед Василем виникла проблема взяття авто на облік у ДАІ після переобладнання. Він сподівається, що це можна буде зробити, адже шасі, двигун і кузов збережені, їхні номери залишилися тими самими.
Всі цікавляться, чи не має Василь Лазаренко наміру продати свій унікальний витвір.
– Поки що ні, – каже чоловік. – Однак не буду лицемірити і не скажу, що не продам за жодні гроші. Можливо, погоджуся, якщо мені запропонують добру ціну. Зараз готовий надавати авто для презентацій, напрокат – хай на себе заробляє. Я хотів взяти участь у фестивалі старовинних і рідкісних авто, який відбувся на початку вересня в Києві, але не встиг завершити роботу.
Василь не проти знову спробувати виготовити подібну машину, якщо хтось замовить.
Однак дерев’яне авто не призначене для того, щоби ним їздити на роботу чи до магазину. До того ж корпус з дуба, хоч і оброблений відповідним чином, не такий стійкий до дії довкілля, як металевий. Такі унікальні машини більше служать для демонстрації творчої думки, беруть участь у святах і конкурсах, є предметом гордощів не лише самого конструктора, а й міста, в якому він живе. Хоча Василь Лазаренко у своєму дітищі впевнений – це справжнє авто, яке проїде не одну сотню кілометрів.