Призов осені 2009 року обіцяють зробити останнім в історії України. А з 2010 року Збройні сили України будуть повністю укомплектовані професіоналами. "МБ" вирішив з’ясувати, як армія переходить на контрактну службу. 19-річний Олександр КУЗЬМЕНКО пішов на службу за контрактом, коли постало питання про його призов на строкову службу:
– Я закінчив політехнічний технікум за фахом "радіотехніка".
Пішов працювати на приватне підприємство, але одноманітної сидячої роботи не витримав. Платили непогано, однак зарплата була "в конверті". Коли підійшов час призову до армії, батько підказав йти служити за контрактом у прикордонну службу. І служиш, як того закон вимагає, і маєш роботу, за яку офіційно платять. Тепер служитиму на посаді старшого майстра інженерно-саперного взводу. Тобто працюю за фахом. Вступив до ЧНУ на заочне відділення. Мені вчитися там три роки і служити за першим контрактом також три роки. Далі, мабуть, буду його продовжувати. Тим паче, що з нового року обіцяють і зарплату підвищити.
Професійна служба – це не плац підмітати
Колега Олександра Кузьменка, сержант Володимир УРБЕРГ, служити за контрактом у Прикордонну службу пішов п’ять років тому:
– Я відслужив строкову службу і вирішив укласти контракт. Тоді пропонували зарплату понад 400 гривень. На ті часи це була досить велика сума. Зараз отримую 1090 гривень, на теперішні ціни це трохи замало. З нового року обіцяють підвищити грошове забезпечення. Якщо це зроблять, то контракт продовжу, якщо ні – доведеться шукати іншу роботу. Але тут хоч стабільність якась є. Знаєш, що зарплату виплатять вчасно.
– Прикордонна служба України розпочала перехід на контрактну службу ще 1996 року, – розповідає Тарас ЦЮЦЮРА, старший офіцер відділення комплектування штабу Чернівецького прикордонного загону. – Зараз у нас в загоні є 25 солдатів і сержантів строкової служби і 845 контрактників. З 2008 року повністю будемо укомплектовані контрактниками. 1996 року їх ніхто особливо й не шукав, хлопці залишалися служити після строкової. 2003-2004 років вже працювали цілеспрямовано на пошук контрактників. Для цього створили територіальний центр комплектування військовослужбовцями за контрактом. Ходимо в навчальні заклади – агітуємо служити в нас, шукаємо людей через центри зайнятості. Великим плюсом було те, що з першого січня цього року на контрактну службу дозволили брати і тих, хто не служив строкову, але має середню спеціальну чи вищу освіту. Відбір доволі жорсткий. Прикордонна служба – це спеціальний правоохоронний орган, тому тут є свої специфічні вимоги, які відмінні від служби в Збройних силах. Солдатові треба вміти кордон охороняти, проходити десятки кілометрів чи годинами в засідці сидіти, а не плац підмітати.
Контрактник, який тільки-но прийшов служити, отримує 950-1200 гривень на місяць. Залежно від того, несе він службу на рівнині чи в гірській місцевості. Крім грошей, дають обмундирування, є повне продовольче і медичне забезпечення. Тих, хто не має житла, забезпечують гуртожитками на заставі. Хоча десь 90-95% контрактників – це мешканці прикордонних населених пунктів і живуть вони вдома.
Станом на перше грудня, на контрактну службу до прикордонного загону прийшли 100 контрактників. Звільнилися – 75, з них: 33– через закінчення терміну контракту, 10 – через скорочення штатів, 6 – за сімейними обставинами, 26 – через службову невідповідність.
Трохи інша ситуація з професійними солдатами та сержантами у Збройних силах.
– В області військовослужбовцями за контрактом комплектують 300-й полк, топогеодезичний центр та радіолокаційну роту. Цього року на контрактну службу пішло 204 особи, – розповідає Микола КАЧАНЕНКО, начальник відділення комплектування військовослужбовцями за контрактом – заступник начальника територіального центру комплектування особовим складом Чернівецького обласного військового комісаріату. – Більшість контрактників служить на території області, хоча є й такі, що обирають службу за межами Буковини. Є експериментальні частини, які укомплектовані винятково контрактниками. Від нас п’ятеро осіб відправили цього року у таку бригаду до Новоград-Волинського, четверо – до Хмельницького, у полк спеціального призначення, 10 – у Крим: двох на великий десантний корабель, восьмеро – в окрему бригаду берегової охорони. 2005 року ми відправили у війська 141 контрактника, 2006-го – 217. Цього року є ще охочі служити, на яких оформляють документи.
У трьохсотому полку зараз лише 25% посад укомплектовані контрактниками, у радіолокаційній роті 90% – контрактники. 2008 року планують підвищити контрактникам грошове забезпечення, і це полегшить набір на службу.
Замість житла, поки що – місце в казармі
Зараз контрактник в армії отримує мінімум 849 гривень. Залежно від посади, ця сума може бути більшою. Сержант отримує 1100-1200 гривень. Плюс до цього контрактник має речове та медичне забезпечення, пільгове санаторно-курортне лікування, коли він у наряді чи на навчаннях – безкоштовне харчування.
Чернівецький гарнізон є чи не найпроблемнішим щодо забезпечення житлом військовослужбовців. Якщо контрактнику ніде жити, йому можуть надати місце в казармі. Зараз виділено будівлю для переобладнання під службові квартири для офіцерів, а звільнений ними гуртожиток нададуть для контрактників.
За словами Миколи Качаненка, порівняно навіть з 2005 роком, ставлення до армії серед молоді трохи покращилося. Однак, якщо з 20-ти хлопців, які прослухають про переваги контрактної служби, два-три зголосяться, то це добре. Особі, яка хоче служити, уже перед самим укладенням контракту надають три дні, щоби вона провела їх в частині, де буде служити, і зрозуміла, чи готова вона до служби. Потім укладається контракт, і його розірвання можливе лише в передбаченому законом порядку.
Микола Качаненко вважає думку про те, що коли армія не буде вкладатися у плани до 2010 року, то набиратимуть всіх підряд, – хибною: "Тоді, можливо, продовжать призов, але відбір на контрактну службу залишиться суворим. Загалом в Україні з тих, хто укладає контракт, десь 30% розривають його з тих чи інших причин".
Серед охочих служити у війську професійно є й такі, хто бачить романтику у військовій службі. Але більше йдуть до армії, щоби працевлаштуватися. На багатьох підприємствах без стажу на роботу не беруть, тому хлопці йдуть заробляти стаж. Деякі призовники обирають контракт, щоби потрапити на службу в межах області.
Коментар
Ігор Буркут,
ПОЛІТОЛОГ:
Сучасна зброя і системи озброєння постійно ускладнюються. Тому для роботи з ними потрібна професійна армія. Армії таких країн, як США, Велика Британія, мають досвід переходу на службу за контрактом.
Інша річ, чи готова економіка України витримати таке навантаження. Збройним силам України треба понад 40 мільярдів гривень для переходу на професійну армію. Навряд чи їх буде легко знайти. Є ще й соціальна проблема. Щоби молоді люди йшли служити, має бути нормальна зарплата і житло. Поки що цього немає. Зарплати малі, а замість житла надають перероблені з казарм гуртожитки.
Приміром, у США солдат-контрактник має переваги під час здобуття вищої освіти. Йому навчання оплачує міноборони. Якщо в Україні буде щось подібне, то буде і певний прогрес в цьому напрямку.
Також в Україні низький престиж військової служби. Щоби його підвищити, потрібні зусилля і держави, і громадськості. Військово-патріотичне виховання – в занедбаному стані. А те, що є, робиться в архаїчній, радянській формі. Солдат має розуміти, що є захисником народу, а народ поважати солдата”.
