– Чернівці люблять мене правдиво. Місто зруйнувало мої забобони щодо високосного року. Прем’єра драми вдалася. Щойно телефонував заслужений артист України Богдан Бенюк і передавав найщиріші вітання всім акторам чернівецького театру, – сказала письменниця Марія МАТІОС після прем’єри драми "Солодка Даруся". Пані Марія під оплески переповненого залу вийшла на сцену із великим плетеним гуцульським кошиком.– Кошик повний шампанського. Це мій символічний подарунок за майстерну гру акторів Чернівецького музично-драматичного театру, – сказала вона. – Мені неначе мариться, я стою на сцені, яка ховає в собі ауру видатних акторів. Мені було вісім років, коли моя мама із села Розтоки вперше привезла мене сюди, до театру. Я вперше зрозуміла, що таке сила художнього слова, патріотичного мистецтва. Також я пам’ятаю гру Едуарда Цісельського та Людмили Скрипки. У ту хвилину я уявити не могла, що саме Людмила Іванівна інсценізує мою драму "Солодка Даруся". У листі Ольги Кобилянської до Августи Кохановської є такі рядки про Буковину: "Я залишуся цій Батьківщині вірною до смерті, хай мене сто разів висміють, що я приникла як селянин до землі". У такому випадку, я також – селянин! І я ніколи не забуду Івана Цвичка – це реальний персонаж, він ходив у школу разом із моїм татом, грав на дримбах у автобусі.
– Роль Івана Цвичка – надзвичайно складна, – каже артист Микола ГОМЕНЮК. – Такі люди, як Іван Цвичок, мають бажання змінити світ навколо себе, і таких людей дуже мало. Іван Цвичок слухав українську правду, творив кращий світ і намагався його зробити правдивим. У драмі був епізод, який складно відтворити. Це епізод із приготуванням мамалиги. Ця сцена ховає у собі великий підтекст – показано зародження кохання між Цвичком і Дарусею.
Дарусю зіграла артистка Наталя Гунда. Пані Наталя настільки увійшла в образ, що відразу після прем’єри поспішила до гримерки. Пояснила, що їй необхідно побути самій. Вона настільки професійно грала сцени божевілля Дарусі, що в залі плакали глядачі.
Режисер драми на три життя Людмила Скрипка додала: "Зізнаюсь, не все задумане вдалося показати на сцені. Однак вистава тільки народилася, і вона буде вдосконалюватися. Після прем’єри з театральною трупою вирушаємо до Черкас".
КОМЕНТАР
Василь СЕЛЕЗІНКА, телережисер:
– Вистава професійно і детально розроблена. Я читав твір і розумію, що інсценізувати його – надзвичайно складна справа. У книзі вся суть в описах, у діалогах, а сцена вимагає дії. Трішки скептично дивився на моменти, коли на сцену вибігали три Дарусі у різній віковій категорії. Можливо, варто спростити першу дію вистави. Друга ж дія продумана, дуже майстерна. Вважаю, що мало було гуцульського діалекту і занадто багато крику.
Спершу я не зрозумів декорації – двоповерхові хати, позаду них хрест. Я подумав, а може, це дзвіниці? Актори часто ходили по спеціальних підставках над кріслами залу. Вважаю, що цього не варто було робити. Загалом книга справила більше враження! У книзі не можуть залишити байдужим діалоги
