Плетений кошик із шампанським – акторам від Марії Матіос

– Чернівці люблять мене правдиво. Місто зруйнувало мої забобони щодо високосного року. Прем’єра драми вдалася. Щойно телефонував заслужений артист України Богдан Бенюк і передавав найщиріші вітання всім акторам чернівецького театру, – сказала письменниця Марія МАТІОС після прем’єри драми "Солодка Даруся". Пані Марія під оплески переповненого залу вийшла на сцену із великим плетеним гуцульським кошиком.
– Кошик повний шампанського. Це мій символічний подарунок за майстерну гру акторів Чернівецького музично-драматичного театру, – сказала вона. – Мені неначе мариться, я стою на сцені, яка ховає в собі ауру видатних акторів. Мені було вісім років, коли моя мама із села Розтоки вперше привезла мене сюди, до театру. Я вперше зрозуміла, що таке сила художнього слова, патріотичного мистецтва. Також я пам’ятаю гру Едуарда Цісельського та Людмили Скрипки. У ту хвилину я уявити не могла, що саме Людмила Іванівна інсценізує мою драму "Солодка Даруся". У листі Ольги Кобилянської до Августи Кохановської є такі рядки про Буковину: "Я залишуся цій Батьківщині вірною до смерті, хай мене сто разів висміють, що я приникла як селянин до землі". У такому випадку, я також – селянин! І я ніколи не забуду Івана Цвичка – це реальний персонаж, він ходив у школу разом із моїм татом, грав на дримбах у автобусі.
– Роль Івана Цвичка – надзвичайно складна, – каже артист Микола ГОМЕНЮК. – Такі люди, як Іван Цвичок, мають бажання змінити світ навколо себе, і таких людей дуже мало. Іван Цвичок слухав українську правду, творив кращий світ і намагався його зробити правдивим. У драмі був епізод, який складно відтворити. Це епізод із приготуванням мамалиги. Ця сцена ховає у собі великий підтекст – показано зародження кохання між Цвичком і Дарусею.
Дарусю зіграла артистка Наталя Гунда. Пані Наталя настільки увійшла в образ, що відразу після прем’єри поспішила до гримерки. Пояснила, що їй необхідно побути самій. Вона настільки професійно грала сцени божевілля Дарусі, що в залі плакали глядачі.
Режисер драми на три життя Людмила Скрипка додала: "Зізнаюсь, не все задумане вдалося показати на сцені. Однак вистава тільки народилася, і вона буде вдосконалюватися. Після прем’єри з театральною трупою вирушаємо до Черкас".

КОМЕНТАР
Василь СЕЛЕЗІНКА, телережисер:
– Вистава професійно і детально розроблена. Я читав твір і розумію, що інсценізувати його – надзвичайно складна справа. У книзі вся суть в описах, у діалогах, а сцена вимагає дії. Трішки скептично дивився на моменти, коли на сцену вибігали три Дарусі у різній віковій категорії. Можливо, варто спростити першу дію вистави. Друга ж дія продумана, дуже майстерна. Вважаю, що мало було гуцульського діалекту і занадто багато крику.
Спершу я не зрозумів декорації – двоповерхові хати, позаду них хрест. Я подумав, а може, це дзвіниці? Актори часто ходили по спеціальних підставках над кріслами залу. Вважаю, що цього не варто було робити. Загалом книга справила більше враження! У книзі не можуть залишити байдужим діалоги