Бігме, не збирався посеред літа про різну нечисть писати. Але ж вони, політики наші, і влітку не можуть заспокоїтися: як не конотопська відьма Наташа Вітренко веде в бій свої плетені берети, то партія упирів-ленінців під проводом головного вурдалака Малоросії Пєті Симоненка перехожих шугає; як не синьолиці регіональні зомбі сірководнем палац "Україна" ароматизують, то закоханий у товчене зілля мольфар Нестор Шуфрич перетворює надзвичайні ситуації на апокаліптичні… А з іншого боку, наприклад, подейкують люди, ніби красуня Юля – після того, як Президент її кілька разів топив з особливим цинізмом – сама перетворилася на русалку і тепер лише чекає відповідної миті, щоби розпустити коси та й залоскотати Віктора Андрійовича до кривавої гикавки.
От, а знаєте, хто в усьому винен? Гоголь. Я вже давно це зауважив: щоб завдати справді великої шкоди країні, треба бути дуже великим письменником. А хто був найбільшим письменником з усіх, кого на свою голову породила щедра українська земля? Він, Микола Васильович. То нема чого тепер дивуватися. Бо Гоголь прищепив хохляцькій свідомості дві катастрофічні тези. По-перше, шукати щастя наш другосортний брат конче мусить в Імперії (причому, самі розумієте, не в Австро-Угорській). По-друге, не такий страшний чорт, як його малюють. Наслідки першої тези настільки очевидні, що навіть незручно про них тут говорити. Зрештою, як і наслідки другої. Але позаяк у нас сьогодні така нечестива тема, то ще кілька слів доведеться сказати.
Залишаю наразі осторонь усі сюжетні розгалуження і звертаю увагу лише на основний мотив. А саме – мотив угоди з чортом. Одна з фундаментальних (і майстерно підсилених Гоголем) відмінностей між душею українською та західноєвропейською полягає, здається, якраз у ставленні до чорта. Звичайно, винятки трапляються скрізь, але загалом західноєвропейська душа (котру Шпенглер не даремно обізвав "фаустівською") переживає зустріч з володарем темряви як визначальну екзистенційну драму. Пам’ятаєте, я вам не так давно розповідав про Томаса Манна і його роман "Доктор Фаустус" як притчеву модель загальноєвропейської трагедії ХХ століття? Європа – слід їй віддати належне – притчу зрозуміла і зробила правильні висновки.
Інша справа – ми, українці: де гірко навчений європеєць здригається від жаху, там українець… також здригається, але від реготу. Та ось, щоб далеко не ходити: бачили, як Янукович на своєму з’їзді з моніторами балакав? Це він американського президента наслідував. Цілком за Гоголем: "Многим покажется удивительно видеть чорта, пустившегося и себе туда же. Досаднее всего то, что он, верно, воображает себя красавцем, между тем как фигура – взглянуть совестно. Рожа, как говорит Фома Григорьевич, мерзость мерзостью". Смішно? Оце і погано, що смішно. Бо коли смішно – тоді не страшно. Своїми художньо геніальними "Вечорами на хуторі біля Диканьки" Гоголь запрограмував наше легковажне ставлення до інфернальних сил: яким ще, справді, чортом можна налякати людину, котрій і так щодня коаліцію по телевізору показують? Та українець, варто лише захотіти, сам на догоду гоголівським тезам осідлає чорта і полетить на ньому до російської столиці газ виклянчувати.
А тепер пригадайте собі, хто у Гоголя виступає носієм такої "народної мудрості"? Від чийого імені написані "Вечори"? Правильно: від імені пасічника! Нарешті все стає на свої місця. Бо я ж раніше ніяк не міг зрозуміти, з якого це дива наш Президент з Януковичем весь час якісь папірці підписує. Тепер ясно: пасічницька філософія в дії. Що ж, допомогти Вікторові Андрійовичу я більше не маю чим, можу лише побажати йому творчих успіхів. Сумніваюся, однак, чи світоглядних горизонтів Рудого Панька виявиться достатньо, щоби привести Україну до обіцяної Європи. Тієї фаустівської Європи, яка твердо запам’ятала урок історії: жодні земні звершення не врятують душу від диявольської угоди. Втім, заради справедливості слід згадати, що і сам Гоголь в останній повісті "Вечорів" чесно попереджав Ющенка: "Все, что ни скажет враг господа Христа, все солжет, собачий сын! У него правды и на копейку нет!.. Оно конечно, то есть, если хорошенько подумать, бывают на свете всякие случаи… Однако ж не говорите этого. Захочет обморочить дьявольская сила, то обморочит; ей-богу, обморочит!"
