Днями з іспанської Барселони надійшла сумна звістка: там на 58-му році життя помер наш земляк, педагог, диригент, Заслужений діяч мистецтв України Віктор Костриж. Людина, яка не уявляла свого життя без музики і свого рідного краю. Високий ставний велетень, він дивував своєю енергією і майже дитячою довірливістю. Заради творчості Віктор був здатен на героїчні вчинки. Скажімо, минулого року в обласній філармонії він разом із камерним оркестром і хором давав великий концерт з двох частин, куди входила і невмируща "Глорія" Вівальді. А за декілька годин до цього Віктор довідався, що в його рідному селі Гвіздівцях на Сокирянщині померла мати. Міг відмінити концерт, але не зробив цього, сказавши друзям, що присвячує це свято духовної музики пам’яті найріднішої людини. Стояв на сцені величний і незворушний, і можна було лише здогадуватися, що коїться в його душі.
А потім Віктор Костриж важко захворів, йому зробили операцію. Бідкався, чи зможе працювати зі студентами, адже викладав на педагогічному факультеті університету.
– Ми разом з Віктором навчалися в Чернівецькому музичному училищі й разом мешкали в одній кімнаті, – розповідає директор обласної філармонії Петро КАЗИМИРЧУК. – Вже тоді мій друг вирізнявся з-поміж студентів неабияким талантом і працьовитістю. Пізніше разом з Володимиром Івасюком навчався у Львівській консерваторії, на конкурсній основі став керівником Ворошиловоградського обласного симфонічного оркестру, був головним диригентом і художнім керівником державного симфонічного оркестру Таджикистану. У 90-х роках, повернувшись на Буковину, створив симфонічний оркестр, який із концертами побував у різних країнах Європи. А восени 2006 року Віктор очолив камерний оркестр. Перший його концерт зчинив чималий фурор серед інтелектуальної громадськості краю. Однак хвороба прогресувала, і 10 січня він раптом заквапився до Іспанії. Казав, що їде на два тижні, а виявилося, що назавжди.
