Будівельний блок, в якому є бетонна основа, утеплювач та штукатурка, винайшов чернівецький винахідник Володимир КОРНІЄЦЬ. За його словами, один блок містить всі необхідні складові для будівництва міцної і теплої оселі.А собівартість цього матеріалу втричі менша, ніж традиційних будівельних матеріалів.
– Мій багатошаровий будівельний блок містить відразу всі необхідні для будівництва складові, – розповів "МБ" Володимир Корнієць. – Фрагмент стіни – три в одному: несучий прошарок, термозахисний шар і штукатурка. Основу може становити стінобетон. Наступний – термоізоляційний прошарок. Він виготовляється з пінополістеролу, і зовні – шар штукатурки. По периметру блоку є замки для правильного і щільного його укладання у стіну.
Чернівчанин продемонстрував уп’ятеро зменшений макет блоку. У натуральну величину цей блок повинен мати: ширину – 34 сантиметри, висоту і довжину – по 30 сантиметрів. Один блок може важити до 20 кілограмів.
Винахідник запевняє, що його "ноу-хау" має перевагу над традиційним будівництвом.
– Панелі перекриття сучасного традиційного будівництва панельних будинків мають проблему, – розповідає В. Корнієць, – оскільки будинки зводяться без врахування гідроізоляції. А зі зміною вологості у щілини між панелями потрапляє вода і починає пропускати тепло або холод. Як наслідок улітку в приміщеннях спекотно, а в період міжсезоння з’являється сирість. А в моєму блоці все щільно залито, блоки між собою "лягають" міцно за рахунок замків, отож повітря і вода не потраплять всередину. А міліметрові щілини, які залишаються на стику між зовнішнім прошарком, замащуються розчином бетону.
Всі прошарки готуються окремо, складаються у такий собі "бутерброд" і заливаються бетоном. Все це виготовляється на заводі. Будівельники отримують вже готовий блок разом з утеплювачем та штукатуркою. Більше того, скласти такий будинок можуть і звичайні люди, які не мають спеціальної будівельної освіти. Переконаний, двоповерховий будинок з таких блоків і нефахівець може скласти за тиждень.
Зведення будинків з вже готових блоків удванадцятеро швидше і щонайменше втричі дешевше, ніж традиційна технологія будівництва.
За даними винахідника, собівартість одного кубічного метра матеріалу, який вміщує 20 блоків, вартує сто доларів. З них можна звести три квадратні метри житла. Куб цегли на ринку сьогодні коштує 75-90 доларів. Але це лише третина витрат, а ще варто порахувати утеплювачі, бетонний розчин, штукатурку тощо. Навіть якщо ціна блоку зросте на 20%, все одно виходить, що собівартість житла буде втричі меншою, ніж сьогодні коштує квадратний метр готового житла у новобудові.
Винахідник вже отримав три патенти – на ідею, матеріал і сам винахід.
– Але виходить, що цей винахід – нікому не потрібний, – скаржиться В. Корнієць. – З одного боку, немає грошей, з іншого – нині не вигідно здешевляти будівництво. Один із місцевих виробників цегли вважає, що новий матеріал може скласти конкуренцію, відтак виробник може зазнати збитків.
Будівельники сказали, що їм легше працювати з традиційними матеріалами за напрацьованою схемою. Виходить, що будівельним компаніям не вигідно здешевити матеріали, бо будуть мати менше прибутків.
Обійшов чимало банків, у кредиті всі відмовили. Щоби започаткувати виробництво таких блоків, потрібно бодай 200 тисяч доларів, а банки хочуть мати заставу втричі (!) дорожчу, ніж кредит. Мовляв, високий ризик. Якби я мав нерухомості на 600 тисяч доларів, мені би їхній кредит не знадобився, – каже В. Корнієць.
Коментарі
Петро ВІЛІЖБОВСЬКИЙ,
ЗАСТУПНИК НАЧАЛЬНИКА ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ВІДДІЛУ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ОДА:
– Насамперед винахідник повинен отримати сертифікат якості на виріб. Матеріал повинен пройти лабораторні випробовування на міцність, теплопровідність, стійкість до зовнішніх факторів тощо. Для цього йому необхідно надати декілька зразків матеріалу до лабораторії Держстандарту. Якщо таких лабораторій немає в області, тоді – до Києва. Без сертифікату якості будматеріал не матиме "ходу". Якщо винахідник отримає цей документ, його будівельний блок візьмуть, як кажуть, "з руками і ногами". Вважаю, що цей винахід має добру базу і перспективу та здатний "просунути" будівельну галузь далеко вперед.
Віктор ОЛЕНЧУК,
ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ МІСТОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН:
– Володимир Корнієць прийшов до нас лише з "голою" пропозицією та попередніми висновками. А реальних розрахунків про теплопровідність матеріалу, морозостійкість, легкість його виготовлення та інші властивості немає. Більш-менш конкретні висновки можна отримати після виготовлення у натуральну величину кількох блоків та здійснення певних експериментів, які би показали справжні властивості винаходу. Також важливо знати, наскільки трудомісткий спосіб його виготовлення.
А якщо виявиться, що виготовлення таких блоків потребує чималих витрат та робочої сили і як наслідок новий будматеріал виявиться значно дорожчим від існуючих і непрактичним у застосуванні? Також у винахідника немає конкретних джерел надходження вторинної сировини для виготовлення його будівельних блоків тощо.
Теоритично цей винахід справляє враження, але для його практичного застосування потрібно зробити чимало розрахунків та висновків.
Володимир ПУЛИНЕЦЬ,
НАЧАЛЬНИК УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ДЕПАРТАМЕНТУ ЕКОНОМІКИ:
- На жаль, коштів у міському бюджеті на фінансування та впровадження новітніх проектів немає. У стратегічних планах розвитку міста ми заклали таку статтю і, сподіваємося, у майбутньому буде така можливість. А наразі ми можемо запропонувати лише інформаційну підтримку: забезпечити участь винаходу у різноманітних виставках, інноваційних, бізнес- та інвестиційних форумах.
Сам вигадав – сам і плати
До редакції вже не вперше звертаються місцеві винахідники і нарікають, що їхні розробки нікому не потрібні. "Це лише в нашій країні винахідники змушені самотужки прокладати шлях своїм винаходам. За все мусимо платити ми, причому немалі кошти. А потім ще пояснювати можновладцям, що наші винаходи полегшать роботу людей", – кажуть винахідники.
Олена МИКИТЮК, патентний повірений України:
– У нас в країні отримати патент можна і через патентного повіреного в області, і безпосередньо у патентному бюро в Києві. Впродовж останніх двох років, з тих, які пройшли через наші руки, в області було зареєстровано 240 об’єктів інтелектуальної власності, з них 60 – на винаходи. Але й цю цифру умовно можна поділити. Частина – ідеї, які дуже важко втілити у практику, і сам автор також не знає, як це зробити. Також патентують чимало винаходів, які виявляються у процесі виробництва, вони або вже працюють, або вже готові до впровадження, патентом просто захищають винахід. І лише одна четверта від усіх запатентованих винаходів мають перспективну базу для практичного впровадження. З таких "ноу-хау" могли би розвинутися нові технології. Таких винаходів чи корисних моделей у нас в області чимало. Але єдина і головна перепона – відсутність коштів. Адже вітчизняні винахідники повинні заплатити, щоби отримати патент на винахід, а потім ще шукати партнера для втілення його у практику.
Нині, на жаль, як і за радянських часів, так і не налагодився зв’язок між винахідниками та діловими людьми, які могли би впроваджувати передові ідеї. Сучасним бізнесменам поки що безпечніше витрачати гроші на вже відоме, перевірене, ніж впровадити прогресивне, яке, можливо, буде кращим і дешевшим.
