У сільських школах області звичною стає ситуація, коли немає перших класів. Причиною цього стає демографічна криза. Окрім того, діти живуть далеко від навчальних закладів, до яких через погані дороги не можуть під’їхати автобуси. До неї ведуть дороги з крутими спусками та підйомами. "До школи внукові треба йти дванадцять кілометрів"
На хуторі Черешенька, який є частиною села Старі Бросківці Сторожинецького району, розташована невелика школа.
До неї ведуть дороги з крутими спусками та підйомами. Проблема з першокласниками тут існує із середини вісімдесятих. Цього року до першого класу прийде навчатися лишень один школярик. Кореспонденти "МБ" подолали щоденний маршрут майбутнього першокласника до школи. Перш ніж знайти будинок учня, разом із директором школи лісовою місцевістю ми пройшли два кілометри. Нарешті нам вдалося знайти будиночок бабусі, в якої живе першокласник.
– Вадим змалку живе біля мене, щоби були поміч і втіха, – каже 73–річна бабуся шестирічного першокласника Фрозина АРДЕЛЯН. – Хотіла би віддати дитину до Старобросківецької школи І-ІІІ ступенів, але то дуже далеко – кілометрів дванадцять. У Вадима є сестричка-п’ятикласниця та брат-четвертокласник, які живуть неподалік – у мами. Вони ходять до неповної середньої школи нашого хутора і будуть заодно водити й Вадима, щоби мені було спокійніше. Вже трішки вчимо першокласника грамоти. Купила йому портфель та спортивну форму. Треба ще піти до міста і придбати зошити та святковий костюм на Перше вересня. Усе купую на пенсію. Добре, що хлопчик ніколи не хворіє, і медична перевірка показала, що він є дужим.
– У школу я дуже хочу йти, – зізнався першокласник Вадим БРАТКЕВИЧ. – А як закінчу вчитися, стану майором міліції. Буду ловити усіх бандитів!
Бабуся виймає із кишені синьої кофтини цукерки, за якими ходила до міста, і пригощає внука. Лагідно гладить його, обіймає і сумує, що немає гарної дороги, якою автобус віз би хлопчика до "великої школи" з одинадцятьма класами.
– Працюю директором школи на хуторі Черешенька вже сорок один рік, – зазначив директор неповної середньої школи-саду на хуторі Черешенька Петро УНГУРЯН. – Криза із першокласниками розпочалася у середині вісімдесятих років. Цього року маємо одного першокласника – шестирічного Вадима Браткевича, який буде навчатися за індивідуальним планом – це десять годин навчання на тиждень, тобто три дні. За індивідуальним планом організовано й п’ятий клас. Тут четверо дітей навчаються чотирнадцять годин. Нинішнього року матимемо трьох випускників, для яких також буде складено індивідуальну програму. Колись наша школа мала паралельні класи – тут навчалося майже триста учнів. Сьогодні їх лише 31 дитина. У школі немає третього, шостого та восьмого класів. Наступні роки також будемо мати по одному першокласнику. Лишень 2011-2014 навчальних років може бути набір із чотирнадцяти першокласників, якщо, звісно, батьки вирішать віддати їх до нашої школи. Учнів є більше, але діти ходять до Бобівців, де у школі І-ІІІ ступенів навчається п’ятдесят школярів з нашого мікрорайону. Існує велика проблема із дорогами. Навіть якщо би й був автобус, такими дорогами з крутими спусками і підйомами, він не проїде. Взимку і після дощів дуже небезпечно їхати.
– На території нашого села є три школи – дві неповні середні та повна загальноосвітня, – розповіла голова Старих Бросківців Родіка КОРДУБАН. – Проблема з першим класом існує у неповній середній школі, яка розташована на хуторі Черешенька. У 2006–2007 навчальному році у школі навчалося 34 учні. Поставало питання про закриття школи, але до інших навчальних закладів дітям треба йти десять-дванадцять кілометрів, бо наше село дуже розкидане – воно складається з дванадцяти хуторів. У селі дуже відчувається демографічна криза – з 1991 року смертність перевищує народжуваність. Наприклад, нинішнього року вже народилося дванадцять дітей, а померла 31 людина. Окрім цього, років двадцять тому більша частина молоді переїхала жити до Чернівців. Тож із 2 480 жителів нашого села 740 – пенсіонери.
Діти йдуть до школи у сім років, щоби був більшим клас
Ситуація із малокомплектною школою на хуторі Черешенька – не єдина. Такі навчальні заклади є в інших районах області.
– У нашому навчально-виховному комплексі цього року не буде ні першого, ні одинадцятого класів, – розповіла директор Бабинського навчально–виховного комплексу Заставнівського району Марія МИКИТЮК. – Є двоє першокласників, але батьки віддадуть їх до школи наступного року в семирічному віці. Справа в тому, що у дошкільному закладі є група з двадцяти дітей, які наступного року стануть нашими першокласниками. Що ж до старших школярів, то у десятому класі є лишень десять учнів. У нашому селі дуже помітна демографічна криза – багато молодих людей виїхало на заробітки за кордон.
У нашій школі також існує проблема з першим класом, – каже директор загальноосвітньої школи-саду І-ІІ ступенів села Новоолексіївка на Сокирянщині Тетяна ЛУКАШОВА. – Кількість першокласників мала. Дуже добре, якщо набираємо п’ять учнів, бо тоді не треба складати індивідуальний графік навчання. Після закінчення нашої школи діти йдуть в десятий клас до школи І-ІІІ ступенів у селі Гвіздівці. Їм треба добиратися дванадцять кілометрів. Є шкільний автобус, але дороги дуже погані.
Довідка
Якщо 1998 року малокомплектних і малочисельних шкіл було 51, то 2007-го – 121. У них навчається понад п’ять тисяч учнів – це 5,6% від загальної кількості. Найбільша кількість таких шкіл у Хотинському (23), Герцаївському (15), Заставнівському (11), Кіцманському (10), Сторожинецькому (10) районах.
Частка таких навчальних закладів у загальній мережі становить 20%.
Такі несприятливі обставини змушують реорганізовувати багато шкіл І–ІІІ ступенів у заклади І–ІІ ступенів, відповідно, І–ІІ ступенів – у І–го ступеня.
Обов’язковою умовою будь-якої реорганізації є збереження у кожному селі початкової школи.
КОМЕНТАР:
Заступник голови ОДА Борис БАГЛЕЙ:
– Сьогодні ситуація з відсутністю перших класів справді пояснюється демографічною кризою. Однак школи закривати не будемо, бо через п’ять-сім років очікується покращення ситуації. Вже нині спостерігаємо тенденцію до збільшення кількості дітей. Крайнощами може бути реорганізація школи, коли її переоформлюють на нижчий ступінь навчання. Так, у Кельменецькому і Сокирянському районах було створено малокомплектні школи-сади, куди на дошкільне виховання приймають п’ятирічних дітей. Якщо ж є потреба у шкільному автобусі, то скликається батьківський та учнівський комітети, які висловлюють свою думку і повідомляють про таку необхідність.
