– На конкурс я підготувала три твори, – каже десятирічна учениця четвертого класу музичної школи у Садгорі Катерина ТРАЧУК. – Через велику кількість учасників виконала тільки два твори. Під акомпанемент фортепіано я зіграла на бандурі твір Фіокко "Алегро", також співала українську народну пісню "Світ одвічної краси". Грала на маминій бандурі чернігівського виробництва. Чернігівська бандура із зображенням Шевченка колись була страшенно модною.
– Найважче було освоїти швидкий темп, – зізнається Катерина. – Музика вимагає багато зусиль, але я все одно хочу присвятити їй своє життя. І хоча з музичної школи додому треба йти понад чотири кілометри, заняття не покину. Додому приходжу о сьомій вечора і сідаю за уроки.
– Я також пам’ятаю свій перший твір, – каже дванадцятирічна учениця п’ятого класу Чернівецької музичної школи №1 Олександра БАЧИНСЬКА. – Це була весела пісня "Дощик". Люблю грати музику під свій настрій. Виконувала твір Сергія Баштана "Варіація на українську тему" та Йоганна Себастьяна Баха "Експромт".
– На жаль, у Чернівцях мало дітей грають на бандурах, – наголошує завідувач відділу струнних народних інструментів музичної школи №1 Галина КЛІЧУК . – Більшість батьків хочуть, щоби діти грали на скрипці або ж фортепіано. Але так, як звучить бандура, не може звучати жоден інший інструмент. Окрім того, бандура – символ України. Мої учні виступали із концертами у Португалії, Англії, Америці, і всюди нас зустрічали із захватом. А концерти у Чернівцях мало хто відвідує.
