Після запальних танців учасники дійства розпалили ватру, полили її з козячого рогу медом та молоком, вкинули у полум’я калач, а потім спалили Мару – втілення зла. Свої дії вони супроводжували примовляннями та молитвами до Даждьбога – всемогутнього бога сонця та небесного вогню. Молодь стрибала через ватру, адже, за народними повір’ями, якщо очиститися вогнем – від тебе відійдуть злі духи.
Завершилося все спусканням вінків на воду. Тепер цей звичай є лише даниною традиції, а колись для молоді було дуже важливо, що з вінком станеться: адже хто чий вінок спіймає, той того і цілує.
– Зараз цих чудових обрядів мало хто дотримується, – каже Сніжана, гостя свята із Вижниці. – Єдине, що в нас можуть зробити на Купала – це спустити вінок на воду. Але при цьому пара пильнує, щоби вінок потрапив у потрібні руки. Якщо якийсь хлопець спіймає вінок не своєї коханої, то, певна річ, ніхто нікого не цілує. Часом парубки стрибають через вогнище. Потім всі розходяться хто куди, переважно напиваються, – й усе свято.
Такий захід у Чернівцях відбувся вперше, але, як сподіваються організатори дійства, не востаннє.
Івана Купала за православним церковним календарем відзначають 7 липня. Але люди, які підтримують дохристиянські звичаї наших предків, святкують Купала в день літнього сонцестояння – з 21 по 24 червня.
Свято організували громада давньої української національної віри "Верховина" та буковинський кіш українського козацтва.
