У колишньої моделі Ольги Брошеван омріяні параметри: 90-60-90. Свого часу вона успішно виступила на конкурсі "Королева України", підкорила серця журі деяких регіональних конкурсів. Проте вже не хоче дефілювати подіумом, а присвятила себе режисерській справі. Поставила уже не один конкурс, в тому числі і "Міс Західна Україна-2005", котрий з успіхом відбувся у жовтні. Нам Ольга розповіла про радощі та інтриги, з якими може зустрітися дівчина на шляху до модельних вершин. Режисером стала у шістнадцять
– Мені дуже сподобалося, що дівчата були, "наче живі", – каже Ольга Брошеван про конкурсанток "Міс Західна Україна-2005". – Тобто виглядали на сцені точнісінько так, як у житті, а їх енергія і життєрадісність легко передалися глядачам. Хоча не все так ідеально – були дівчата професійно не підготовлені. Однак ми спробували загладити усі мінуси. До того ж у конкурсанток був один недолік – всім було важко підійматися зранку з ліжечок (сміється, – ред.) Зате всі дружно і вчасно приходили на обіди і вечері.
– Яким чином ти стала режисером-постановником?
– За це велика подяка Михайлові Добрянському. До 16-ти років я була моделлю. І в якийсь момент все вирішив випадок. Тодішній режисер-постановник захворів, а треба було рятувати конкурс. Виявилося, що ставити конкурси набагато цікавіше, ніж ходити подіумом. Для того, щоби ставити конкурси, багато не потрібно: трохи фантазії, трохи хореографії. Коли це є, шоу вдається.
– Якщо у 16 стала режисеркою, то коли ж ти почала займатися у модельній агенції?
– Мені тільки виповнилося чотирнадцять. Уже тоді в мене був зріст 178 сантиметрів, а параметри – 90-60-90.
– З такими даними можна працювати і в столиці.
– Ідея переїхати до Києва оволоділа мною давно. Буваю там досить часто, там працюють мої подруги-моделі. Проте вважаю, що варто трохи "підрости", набратися режисерського досвіду. Я бачила багато київських конкурсів, і єдине, чим вони відрізняються від наших, – більший обіг грошей. Неординарними ідеями там і не пахне.
"Спати
з продюсерами заради успіху не раджу"
– Чи справді моделям-початківцям заради контракту доводиться лягати у ліжко з босами?
– Спростувати цього не можу, тому що модельний світ – це шоу-бізнес. Такі пропозиції надходять нерідко, але ніхто нікого не затягає до ліжка силоміць. Якщо у дівчини є голова, вона повинна усвідомлювати, що це неправильний шлях. Вона жертвує своєю честю, потім розчаровується – тому що це допоможе їй максимум двічі-тричі. Потім про неї забудуть. Мені нерідко доводилося бути свідком таких ситуацій, але з моїх подруг-моделей ніхто цим не грішив.
– Тебе нерідко можна побачити на світських тусовках у компанії популярних людей. Свого часу навіть ширилися чутки про ваш роман із Андрієм Кузьменком. А потім і Єгора Бенкендорфа, продюсера "Інтеру", з тобою пов’язали...
– Приємно чути, але все це брехня. У мене вже є людина, котра, до речі, не має жодного стосунку до шоу-бізнесу. Ця людина – моя таємниця. Із Кузьмою зі "Скрябіна" ми дуже добрі друзі. До речі, і з усім гуртом також. Усі дні народження святкуємо разом. Також я знайома із дружиною Кузьми, бачила його донечку Баську. У них прекрасна сім’я. А з Єгором ми теж класні друзі. У тому, що мене бачать на чернівецьких та київських тусовках, нічого дивного нема. Робота в мене така.
– Але так просто із зірками не знайомляться.
– Щодо Кузьми, то нас познайомив конкурс "Міс Західна Україна". Я хотіла, щоби він був ведучим, але не збіглися наші графіки. Зате наступного року ця ідея може втілитися. Чому саме він? Він імпонує мені і як людина, і як професіонал. З ним легко спілкуватися, відчуваєш себе безтурботним. Так само, як і з творчою командою телеканалу "Інтер". Мої друзі з "Мелорами" – це хлопці, яких я знаю вже сім років. Іноді вони приїжджають до мене в гості. Приємно було попити чаю з Олегом Скрипкою, він дуже розумний. Весело поспілкувалися з Лері Віном, однак це були звичайні посиденьки.
Могилевська півночі співала під гітару
– Уперше зі світом шоу-бізнесу ти познайомилася на "Таврійських іграх"?
– Так. Тоді я брала участь у конкурсі "Королева України" і жила на пароплаві разом із артистами. Перших два дні це вражало, а потім звикла. Зранку виходиш на сніданок, а коридором суне сонний Дизель із "Грін Грея". Із сусідньої кімнати виходить Могилевська, яка до цього півночі співала пісні під гітару. Найбільше мене здивувало знайомство з гуртом "Бі-2". Наші зірки особливо не йдуть на контакт, а ці хлопці виявилися дуже приятельськими і щирими у спілкуванні.
– Інтриги під час конкурсу траплялися?
– Вважаю, мені пощастило зі співмешканкою. Зі мною у каюті жила дівчина з Одеси, яка залишилася моєю подружкою. Вона мене дуже підтримувала у складні моменти і зараз підтримує. Але були модельки, котрі мені посміхалися, але робили це зовсім нещиро. Була одна дівчина із Західної України, котра якимось дивом дізналася, що п’ятірку вже названо, і в останній момент повинно було вирішитися, хто до неї ввійде – або я, або вона. За лічені хвилини до виходу на сцену вона підбігла до мене і штовхнула на апаратуру. А це ж великий фестиваль, який відбувається у природних умовах – апаратура брудна, скрізь бігають якісь жучки. Я впала на це все, розбила коліна, зламала нігті. А мені треба виходити одразу після першої дівчини! І миттю біля мене з’являється режисер-постановник, котра обрізає мені нігті, витирає сльози і заливає коліна тональним кремом. Мене беруть у кадрі крупним планом, і я повинна була випромінювати щастя і радість. Єдине, що частково заспокоїло, – з тією дівчиною після того випадку більше ніхто не розмовляв. Але це швидше рідкісний випадок – на конкурсах всі чемні.
