Кожен, хто буває за кордоном, має можливість милуватися в тамтешніх магазинах добірними фруктами, які мов намальовані. Чи є вони у нас, скажімо, яблука? Є, причому не гірші за імпортні. А вирощує їх один з кращих садоводів Буковини Анатолій Чорний з Шилівців Хотинського району. До нього приїжджають вчитися навіть іноземці. Він перший започаткував в краї садівництво за інтенсивними технологіями."Біля саду працюю
з шестирічного віку"
– У чому полягає європейський метод вирощування садів?
– Насамперед – у впровадженні високопродуктивних сортів дерев з відповідним обробітком. Приміром, на одному гектарі угідь висаджується 2800-3000 дерев на підщепах М-9 з хімічним проріджуванням. І якщо за радянських часів вважалося, що врожай 30- 40 тонн яблук з гектара – це досить багато, то нині такий показник майже вдвічі менший, ніж має бути. Скажімо, мій учитель з Польщі Тадеуш Пагач, вирощуючи сорт яблук Чемпіон, збирає з гектара 92 тонни соковитих плодів.
– А які сорти в Європі нині найпоширеніші?
– Це Джонаголд, Голден Рейндерс, Гала, Фуджі, Пінк леді, Бреберн та низка інших. Причому, вважається, що сорт "працює" не більше десяти років, і його замінюють на інший, більш продуктивний. Знаю одного садівника – австрійця з Тіролю, в якого гектар саду коштував 45 тисяч євро. Здавалось би, непогано, однак він, довідавшись, що з’явився ще кращий сорт яблук, тут же викорчував свої дерева і посадив нові. Нині в Європі високо цінуються ті сорти яблук, які мають солодкуватий присмак, – Фуджі, Бреберн, які жорсткі і смачні, хоча в Україні найбільшого попиту зажили яблука сорту Голден Рейндерс.
Згадані сорти вирощую теж. Біля саду навчився працювати ще з шестирічного віку. У 90-х роках взяв п’ять гектарів землі, причому не дуже придатної для садівництва (ледве й це "вибив"), але невдовзі зазнав збитків через морози. А 2000 року взяв у оренду ще 50 гектарів, 30 з яких – вже засадив. Сад молодий, тому врожайність ще не така висока, як має бути, але це питання часу.
Потрібен холодильник на 100 тисяч тонн, але немає грошей
– Де збуваєте вирощене?
– По всій Україні, зокрема в Києві. Днями запропонували реалізовувати яблука в магазинах в мережі супермаркетів "Майдан" у Чернівцях, Хмельницькому, Івано-Франківську. До речі, маю і сім гектарів розсадника. Нещодавно, наприклад, садівнича фірма з Криму закупила у мене саджанців на 400 тисяч гривень. Пробую вирощувати груші, сливи.
– За кордоном буваєте, щоби вивчати західний досвід?
– Так, нещодавно їздив до Угорщини, Австрії, Італії, Німеччини і Польщі. Цей тур організував професор Уманського сільгоспінституту Олександр Мельник, один з провідних вчених- садоводів України. А переймати європейські методи садівництва вкрай необхідно, бо у них собівартість продукції дуже висока, тому західні садоводи, маючи великі гроші, прагнуть освоїти український ринок. А що ми можемо протиставити цій експансії? Скажімо, австрійці під Вінницею не лише заклали сади і ягідники, а й побудували великий переробний комплекс. А у нас немає ні копійки, ні відповідної техніки. Приміром, нині мені потрібно 800 тисяч євро, щоби купити холодильник, в якому зберігалося б 100 тисяч тонн яблук: після річного зберігання в ньому яблука мають такий смак, ніби їх зірвали з дерева два тижні тому. Складність в тому, що на Заході чим меншої ємності такий холодильник, тим більше він коштує. В області ж немає інноваційного фонду, який би міг допомогти.
Немає й республіканської асоціації інтенсивного розвитку садівництва, вони є лише в чотирьох областях, у нашій теж, куди входять одинадцять господарств. На Закарпатті, приміром, за інтенсивними технологіями вирощує сади колишній прокурор Василь Мелеш, намагаються випробувати цей метод і мої земляки.
Щороку в серпні, на базі мого фермерського господарства "Яніс", відбуваються навчальні семінари. На останньому, наприклад, були садівники з 18 областей України, іноземці. В саду проходять практику студенти з Умані і Кам’янця- Подільського – по чотири місяці. Бо теорія вирощування – одне, а практика – зовсім інше.
Хвилює мене й те, що ми не вміємо вберегти і власні сорти фруктів, чим іноді користуються іноземці. Приміром, кишинівський інститут садівництва продав голландцям сорт груші Ноябрська, а ті запатентували його як свій сорт під назвою Ксена, і тепер реалізовують його за чималі гроші. Тому нам потрібно і чужого навчатися, і своє примножувати.
