Дощ у туристичному автобусі

Довгоочікувана і така бажана. Кожна людина мріє провести цей короткий проміжок часу якомога комфортніше... Скористатися послугами чернівецького туроператора мені порадили друзі, яких у мене багато у Чернівцях. Я проживав тут деякий час, та й зустріч з друзями зайвою не буває. На 28-му році життя я вирішив відвідати наше рідне Чорне море, а саме Кримський півострів, бо бачив його тільки по телевізору. За рекомендацією друзів, найчистіше море і відносно недорогий відпочинок у Феодосії, ось туди я і хотів потрапити. Перевізником обрали одного з чернівецьких туроператорів, що на проспекті Незалежності.

Отож, гроші заплачено, а саме 135 грн в один бік з однієї особи (я з дружиною, у два боки – 540 гривень), час призначено, навіть зателефонували і поцікавилися, чи ми готові, і уточнили час збору. Охочі відпочивати прибули вчасно, а ось на транспорт їм довелося чекати близько двох годин.

Перші враження від інтер’єру мікроавтобуса, м’яко кажучи, насторожили. Декілька сидінь зламані, задні взагалі без регулювання, все трохи запилене, фіранки напівчисті. А загалом у мене склалося враження, що транспорт не пасажирський, а перероблений вантажний. Ми з дружиною примостилися на задньому сидінні, відстань між сидіннями – 15 сантиметрів.

Виїхали непогано, навіть "весело" – одна з пасажирок знепритомніла. Запитаєте чому? Обіцяного кондиціонера в мікроавтобусі просто не було, а спека на дворі нестерпна. До речі, коли в дорозі пішов дощ, то сусідка водія була замість двірників, тільки зсередини, – весь час протирала внутрішню поверхню вітрового скла. А ось "гальорка" плавала, але не в морі, а в дощовій воді, яка лилася з поламаного люка. На моє зауваження водій відповів, що так свіжіше всередині. Хотів би я бачити, як би він освіжився, якщо б на нього цілу ніч вода лилася. Далі теж було досить весело. Як виявилося, під час в’їзду до Криму основна група їхала на Південний берег, тільки чотири особи до Феодосії, і ми серед них. Ось і довелося нам поїздити дев’ять годин півостровом за 45-градусної спеки, хоча до нашого місця дислокації було максимум три години. Ось така організація відпочинку. З часом ми почали хвилюватися за водія, на одному з перевалів він таки просто "відрубався" хвилин на 20, а потім далі поїхав. Так і дісталися.

Сам відпочинок теж бажав бути кращим, але оскільки ми знімали кімнату в приватному секторі, сервіс приблизно відповідав заплаченим грошам. А ось дорога назад була дуже веселою. Кримом каталися вже менше, заїхали тільки до Євпаторії. А десь в Миколаївській області зламалися ресори. Бачили, як вершника на верблюді підкидає? Так і нас, тільки на швидкості близько 100 км на годину. "Гальорка" знову страждала, тільки дощова вода – це квіточки. Я думав, що грижу точно отримаю.

Безсонну ніч я провів у роздумах. Намагався підняти сусідів на "повстання", щоби висловити свій протест керівництву туристичної фірми за незручності. Нічого не вдалося. Довелося йти скаржитися самому, вимагав компенсувати моральні збитки. Менеджер турфірми відповіла, що нічим допомогти мені не може, а про компенсацію і мови не може бути. Я попросив директора, але, зрозуміло, його не було і коли буде – невідомо. Вибачатися теж ніхто не думав.

У мене запитання: "Доки нас за дурних будуть мати і дурити на кожному кроці?". Мабуть, доти, доки ми самі будемо це дозволяти. Шкода, що я не живу в Чернівцях, я би дочекався і директора, і до управління захисту прав споживачів звернувся би, і, гадаю, був би ефект. А якщо б наші громадяни пригадали минулі вибори, як ми дружно долали перешкоди, переконаний, що не тільки ця фірма, а й багато інших звернули б увагу на такі речі, як технічний стан автомобілів, комфорт пасажирів, щоби це не було тільки на папері". Володимир Мотюк, Івано-Франківськ.